Українські традиції
- Автор: Украинский народ
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-3467-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Українські традиції». Краткое содержание книги:
Слава Симеона, який прийняв Господа, збулася. Ісус Христос дав людям новий закон благодаті й любові. Але його вчення, як і сам Спаситель світу, стали для багатьох предметом ненависті й протиріччя. А Матір Божа, бачачи страждання і хресну смерть Свого Божественного Сина, пережила стільки горя і сердечних мук – немов той меч душу її прошив.
Стрітення належить до числа древніх свят. Його описують у своїх творах Отці Церкви III, IV, V століть.
Особливо урочисто його почали святкувати при імператорі Юстиніані, коли з ним було пов'язано спогад про врятування Константинополя від страшної моровиці.
Передпразництво Стрітення Господнього буває 1-го лютого, а віддання – 9-го лютого. В VII ст. Андрій Крітський, в VIII Кузьма Маіумський, св. Іоанн Дамаскін і Герман, патріярх Константинопольський, у IX ст. Іосиф Студит та інші прикрасили празник Стрітення багатьма священними піснями, які й сьогодні виконуються Церквою.
Тропар свята: Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з тебе засяяло Сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися й ти, старче праведний, ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння.
У народі кажуть, що на Стрітення зима йде туди, де було літо, а літо – де була зима.
За народним віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни – 20-го листопада восени.
Весною Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина.
При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатись?
Якщо до вечора стане тепліше – Літо переспорило Зиму, а якщо холодніше – Зима.
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер – погана ознака. Відлига – жди пізньої весни. «Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі!»
У цей день в церквах України святять воду і разом святять і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічі давали в руки вмираючому при читанні відхідної молитви.
В день Стрітення, прийшовши з церкви, запалювали «громичну» свічку – щоб весняна повінь не нашкодила посівам і щоб мороз дерева не побив.
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову невеличку посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням це цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що поможе. Найкраще ця вода помагала від пристріту – хвороби, що її спричиняло погане око.
Стрітенською водою ще кропили худобу і напували її – щоб не хворіла. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожної першої неділі – першої неділі по молодикові.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб-сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тобі поможи!»
Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і промовляв: «Боже тебе збережи!»
Віра в силу стрітенської води в багатьох людей зберігається ще й досі.
Благовіщення Пресвятої Діви Марії
(25 березня ст. ст. – 7 квітня нов. ст.)
Пресвятая Діва, після її введення в Єрусалимський храм, залишилася в храмі під опікою священнослужителів і проводила час за молитвами, читанням Святого Письма і рукоділлям. З переказів відомо, як Святій Діві виповнилося 15 років, коли за іудейськими звичаями дівчата виходили заміж, первосвященики оголосили їй, що вона вже не може лишатися в храмі і має обрати собі чоловіка. Пресвята Діва відповіла їм, що, будучи своїми батьками посвячена Богу, Вона бажає назавжди лишитись дівою. Тоді священики вирішили заручити Марію з благочестивим старцем, з роду Давида, на ймення Іосиф, який мав охороняти її і бути тільки мнимим її чоловіком. У Назареті, в домі праведного Іосифа, Пресвята Діва не міняла свого способу життя; Вона увесь свій час проводила в молитві, займалась рукоділлям і читала святі книги. Для Неї дім Іосифа був як храм молитовний, з якого Вона нікуди не виходила і ні з ким не розмовляла, лише з дочками Іосифа.