Ерагон. Найстарший

ХМАРИ ВІЙНИ

За півгодини по тому Ерагон і Сапфіра почали шукати намет Тріанни, який, схоже, був неофіційним штабом Ду Врангр Гата. Знайти його виявилось не так уже й легко, оскільки мало хто знав про його існування, а показати, де він знаходиться, узагалі майже ніхто не міг. Насправді ж намет стояв за пагорбом, аби його не могли атакувати пронирливі чаклуни Галбаторікса.

Підійшовши нарешті до чорного намету Тріанни, Ерагон зустрівся з нею біля самісінького входу. Чаклунка збиралася ворожити, а за нею стовбичили налякані появою вершника чаклуни.

— Убивце Смерка, Сапфіро, — нітрохи не збентежившись, сказала вона, хоч і помітила зміни в Ерагоновій зовнішності. — Чого ж ви не попередили про своє прибуття? Ми гадали, що нам доведеться протистояти Галбаторіксу самотужки.

— Спочатку ми мали відзвітувати перед Насуадою й королем Орином, — пояснив юнак.

— Он воно як. А чого ж ви тепер завітали до нас? Вирішили на нас зглянутись?

— Я прийшов, щоб очолити Ду Врангр Гата, — так твердо мовив Ерагон, що чаклуни аж вражено відсахнулись, а Тріанна застигла від несподіванки.

— І чий же це наказ? — спитала вона.

— Насуади.

— Ото ж бо й воно, — посміхнулась Тріанна. — А ти часом не забув, що вона не наша володарка? Ми не підкоряємось варденам.

Її опір неабияк обурив юнака.

— Гадаю, Насуада буде дуже здивована, коли про це почує, — сказав він. — Особливо, якщо взяти до уваги те, що вони з батьком зробили для Ду Врангр Гата. У неї може скластися думка, що ви вже не потребуєте захисту варденів. До того ж, якщо я не помиляюсь, ви самі хотіли віддати мені цю посаду. То в чому тоді річ?

— А хіба Убивця Смерка не відмовився від тієї пропозиції? — звела брови чаклунка, і в її голосі забриніли погрозливі нотки, — Чи ти вже забув?

— На той час я був не готовий.

— А тепер, виходить, готовий? Не розумію, чого Насуада так хоче, щоб ти нами керував? Адже десь в іншому місці від вас із Сапфірою буде значно більше користі!

— Насуада хоче, щоб я очолив Ду Врангр Гата, — уперто мовив Ерагон. — І буде саме так, що б там хто не думав.

— Ми присвятили цьому ціле життя, — спохмурнівши, кивнула на своїх чаклунів Тріанна. — А ти займаєшся магією тільки два роки. То чому ти вважаєш, що кращий за нас? І, взагалі, як ти збираєшся нами керувати?

— Мій план дуже простий, — відповів юнак. — Ви об'єднаєте свої сили, щоб знайти ворожих чаклунів, а потім покажете їх мені. Я додам власні сили, й ми разом їх знищимо. Без магії військо Галбаторікса — звичайна сила, якій можна протистояти.

— А що ж ти робитимеш решту часу?

— Що робитиму? Битимусь разом із Сапфірою.

— Непоганий план, — почав був один із чаклунів, але Тріанна кинула на нього розгніваний погляд, і той затнувся.