Сини Великої Ведмедиці
- Автор: Вельскопф-Генрих Лизелотта
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: «Радянський письменник»
- Переводчик: Іван Соболь
- Жанр: Вестерны
Электронная книга - «Сини Великої Ведмедиці». Краткое содержание книги:
Іспанія, яка в шістнадцятому столітті була світовою державою, підкорила Південну й Середню Америку та Мексіку й зазіхала на всю західну частину Північної Америки. Іспанці знищили високу культуру інків, майя і ацтеків, зруйнували їхні храми і міста. Всі золоті і срібні скарби, які їм тільки пощастило здобути, були вивезені до Іспанії.
Англійці заснували свої колонії на східному узбережжі Північної Америки; французи проникли до Міссісіпі. Індійці, що їх вони зустрічали, мали звичай розмальовувати свою шкіру червоною фарбою — під колір крові, яку вважали символом життя. Тому за ними укоренилася назва — червоношкірі.
Як тільки найдоступніша частина Америки була захоплена, колонізатори почали сперечатись між собою. Разом з тим колонії повстали проти метрополій. Англія приєднала до себе французьку Канаду. Сполучені Штати здобули собі незалежність від Англії. Наполеон переміг Іспанію і оволодів західною частиною Північної Америки. Але сам він не міг ні використовувати, ні захищати ці землі й тому подарував їх молодим Сполученим Штатам. Цим він хотів завдати шкоди своєму головному ворогові — Англії.
Ведучи між собою боротьбу, англійці та французи шукали союзників серед індійців, і їм завжди вдавалося знаходити племена, ладні проливати свою кров за англійців чи французів. Але індійців завжди обдурювали. Коли кінчалась війна, білі союзники проганяли їх.
Разом з розвитком промисловості в дев'ятнадцятому столітті швидкими темпами відбувалась колонізація Північної Америки. Фермерів-піонерів, які ще обробляли землю десь у глушині, виганяли так само, як і індійців. Вони мусили відступати перед «акулами» — перед великими земельними компаніями. Їхній опір був потоплений у крові, їхні прокляття відлунали, ніким не почуті.
Північну Америку від східного до західного узбережжя перерізали довгі залізниці. Виникли величезні міста. Промисловці північних штатів підкорили собі плантаторів південних штатів. В двадцятому столітті Сполучені Штати стали світовою державою. Південна Америка опинилась у політичній і економічній залежності від них. Аляска, що спершу належала Росії, у 1867 році була продана царем Сполученим Штатам.
Індійці спочатку зустріли переселенців дружелюбно. Їхньою гостинністю не зловживали. Французькі торговці — вояжери — принаймні дивились на індійців, як на людей. Вони часто гостювали в їхніх племенах. Індійці не знали ніякої расової зарозумілості. Їх лише цікавило, щоб людина була чесна й смілива.
Квакер Вільям Пен уклав у 1647 році мирний договір з індійцями, і обидві сторони точно дотримувались його. Під час численних індійських воєн квакер ніколи не вбивав індійця, а індієць не вбивав квакера.
Але, як правило, проти індійців велась кривава і підступна боротьба. Білі боролись з індійцями не лише за допомогою зброї. Вони заносили заразні хвороби, споювали індійців горілкою. На договори з індійцями уже через кілька років після їх укладення дивились, як на клапоть паперу, що не має ніякої законної сили. І якщо боротьба між білими й червоношкірими у Північній Америці набрала такої страшної і жорстокої форми, то до цього перш за все призвели вчинки так званих отців-пілігримів. Вони прибули в Америку у 1620 році на судні «Мейфлауер», тому що в Англії їх переслідували за їхні пуританські переконання. Ці отці-пілігрими діяли з фанатичним запалом. Вони пригноблювали всіх, хто підлягав їм, вимагали, щоб усі жили простим, суворим життям. Їх надихала віра в те, що благополуччя на цьому світі забезпечить їм після смерті вічне блаженство. Тому вони всіма засобами поліпшували своє господарство. На індійців білі дивились, як на язичників, яких треба винищити. Прибувши в Америку, отці-пілігрими поклялися поважати права й свободу. Але ця демократія стосувалась лише самих пілігримів. Індійці ж не мали ніяких людських прав. Пілігрими скальпували індійських чоловіків, жінок і дітей, оцінювали скальпи і навіть публікували список на них. Цим вони дуже відрізнялися від мирних християн-квакерів.
В оборонній війні проти загарбників індійці спочатку мали успіхи. Завдяки гострому розуму, розвинутому ще змалку, вони вміли краще використовувати всі переваги місцевості.