Пригоди Електроніка (квадрологія)
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Язык: украинский
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Пригоди Електроніка (квадрологія)». Краткое содержание книги:
- Ну, як ти? - хвилювалися подруги.
- Нормально, - відповіла Світлана. - Зараз вийду... - Вона підвелася, ступила крок і, тихо ойкнувши, опустилася на лаву: - Не можу, дівчатка. Слово честі, не можу.
- Світланко, люба, будь людиною, Світланко... - Елечка опустилася перед нею на коліна. Вона не знала, ким замінити Світлану: запасних гравців у клубі “Електроничка” не було.
Світлана похитала головою:
- Ні, Елю, я підведу! Грайте без мене. Перерва закінчувалася. Світлана оглянулась і раптом гукнула:
- Ніно, Ніно, йди сюди!
Ніна, її недавня супротивниця, не відразу збагнула, що кличуть саме її.
- Ти - мене? - запитала вона, зашарівшись.
- Так, так, тебе.
Ніна невпевнено підійшла.
- Ніночко, голубонько, зіграй, будь ласка, за мене, - попросила Світлана.
- За тебе? - злякалася Ніна. - Та я не... - Вона готова була втекти.
Але Світлана вже стягнула із себе кеди:
- Взувай!
Ніна взулась у кеди, підкотила до колін джинси.
- Ходімо, - сказала їй Елечка. - Пора.
Ніна розгублено оглянулася на Світлану, ніби побачила її вперше, але нічого не сказала.
Звичайно, Ніна виявилась тим “слабким місцем”, яким не забарилася скористатися команда хлопчаків. Голова в Ніни йшла обертом, дівчинці здавалося, що м’яч весь час летить на неї. Та поруч з Ніною були товариші й пильний капітан. Вони самовіддано кидалися на будь-який м’яч, воднораз не перешкоджаючи подрузі робити самостійні удари, падати й навіть допускати похибки. Іноді Ніна заклякала в напрузі під поглядом десятків уважних, іронічних очей, але вчасно чула: “Подолай слабкість!.. Не тремти колінами!..” - і грала далі. Тільки зараз зрозуміла вперше Ніна, спостерігаючи за грою не збоку, як важливо буває зробити хоч один, але вірний крок, щоб не підвести всіх інших. І вона старалася, старалася скільки сили, шепочучи сама собі: “Не зіпсуй гри!”
А з лави запасних гравців долинав підбадьорливий заклик Світлани:
- Давай, Ніно, бий! Молодець, тримайся!
Ніна почула її, махнула рукою, піднеслася духом. І з трибуни відгукнулися дівчатка:
- Ніно, покажи їм наших!
Ну, Ніна й показала: кинулась на м’яч, ковзнула по ньому витягнутими пальцями - ледь не занапастила подачу. М’яч летів над самою землею, от-от він шльопнеться, додавши очко супротивникові. І тут їхній капітан, відчайдушна Елечка, пірнула вниз, наче у воді, прийняла м’яч на витягнуті долоні, на самі, як кажуть щирі волейболісти, самі-самісінькі “манжети”, підняла його вгору і впала. Та враз вона схопилася, обтрусилась і побачила, що гравці по обидва боки сітки застигли з розтуленими ротами. М’яч стрімко падав до центру землі, на спортмайданчик елечок.
- Бий! - несамовито зарепетувала Еля.
Майка опам’яталася першою і ледь помітним рухом кисті послала м’яч через сітку.
Трибуни вибухнули.
Навіть Ростик не витримав, гучно, на весь стадіон оголосив:
- Справді феноменальна гра! - І, отямившись, висваривши себе за поспішність, вимкнув мегафон.
Хлопчаки дуже хотіли виграти й спрямовували всі удари в бік Ніни. Бідолашна Ніна, за три хвилини вона пропустила чотири м’ячі; в неї аж сльози навернулися на очі. Тільки підбадьорливий голос Світлани не дозволив їй зовсім занепасти духом.
Тоді Елечка та її команда обрали нову тактику: всі найсильніші подачі й удари вони спрямували на найсильнішого суперника, на Електроника. Вони розуміли, що капітана хлопців не втомиш, не проймеш дрожем, не зіб’єш з пантелику, але, не даючи грати його товаришам, вони немов випробовували Елека та його команду: ану, покажи, електронне чудо, на що ти здатний!
Треба віддати Елекові належне: він був здатний на все. Однаково надійний у захисті й нападі, парируванні “важких” м’ячів, у бомбовому ударі і всіляких трюках. Поступово він набирав очки для своєї команди, незважаючи на дружний опір елечок. І хоч Електроник був у повному значенні слова чудовий гравець, симпатії глядачів усе-таки перейшли до “слабкої статі”. Не тому, що дівчатка програвали, а тому, що трималися до останнього всією командою. Тільки досвідчені болільники Ростик та, мабуть, Рессі, помітили, що Електроник більше не бив у бік Ніни. Ніна зрозуміла це значно пізніше й несміло посміхнулась капітанові супротивників. Як багато вона спізнала протягом гри!
Свисток судді сповістив, що перемогла команда “Електроник”. З перевагою у два очка.
Команди втомлено вишикувалися біля лінії, безладно попрощалися.
Рессі легко сплигнув із суддівської випіки й побачив своїх знайомих. Зграя дворняг з Волошок сиділа на лужку з висолопленими язиками.