Гаррі Поттер і келих вогню (з ілюстраціями)

- Поттере, після сніданку чемпіони збираються в кімнаті за залою, - повідомила вона.

- Але ж завдання почнеться аж увечері! - злякавшись, що переплутав час, Гаррі перекинув яєшню.

- Мені це відомо, - сказала вона. - На останнє завдання запрошено родичів чемпіонів. Ця зустріч для вас - нагода з ними привітатися.

Професорка ліпша. Гаррі вражено дивився їй услід.

- Невже вона думає, що до мене приїдуть Дурслі? - ошелешено спитав він Рона.

- Не знаю, - сказав Рон. - Гаррі, я мушу бігти, бо спізнюся на екзамен. Бувай.

Гаррі доїдав сніданок, а Велика зала поступово порожніла. Флер Делякур підвелася з-за рейвенкловського столу і разом з Седриком зайшла в бічну кімнату. Крум незграбно подався слідом. А Гаррі навіть з місця не зрушив. Йому зовсім не хотілося туди йти. У нього не було рідних, не було кому приїхати й подивитися, як він ризикує життям. Але щойно він підвівся, міркуючи, що з таким самим успіхом може піти до бібліотеки й пошукати ще якихось заклять, як з дверей кімнати вигулькнула голова Седрика.

- Гаррі, йди сюди, тебе чекають!

Ошелешений до краю, Гаррі встав. Але ж Дурслі не могли тут з'явитися! Він рушив до дверей і відчинив їх.

Седрик зі своїми батьками стояв одразу за дверима. В одному з кутків Крум швидко розповідав щось по-болгарськи своїм чорнявим мамі й татові. Гачкуватий ніс він успадкував від батька. З протилежного боку кімнати Флер щебетала щось французькою, звертаючись до мами, яка тримала за руку молодшу дочку, Ґабріель. Дівчинка помахала Гаррі рукою. Гаррі помахав у відповідь. І тоді він побачив місіс Візлі та Білла. Вони стояли перед каміном і сяйливо йому всміхалися.

- Несподіванка! - радісно вигукнула місіс Візлі, коли широко усміхнений Гаррі підійшов до них. - Гаррі, ми надумали приїхати й на тебе подивитися!

Вона нахилилася й поцілувала його в щоку.

- Усе гаразд? - спитав Білл, щиро тиснучи Гаррі руку. - Чарлі теж дуже хотів приїхати, але не зміг вирватися. Він казав, що ти просто блискуче переміг рогохвістку.

Гаррі спостеріг, що Флер Делякур через материне плече розглядає Білла з помітним зацікавленням. Видно було, що ані довге волосся, ані намисто з іклів не викликає в неї обурення.

- Дуже люб'язно з вашого боку, - промовив Гаррі до місіс Візлі. - А я було подумав... що Дурслі...

- Гм... - місіс Візлі стисла губи. Вона завжди стримувалася, щоб не сказати при Гаррі нічого поганого про Дурслів, але, коли їх згадували, очі в неї спалахували.

- Як чудово знову тут опинитися, - промовив Білл, оглядаючи кімнату (Віолетта, подруга Гладкої Пані, підморгнула йому зі своєї рами). - Уже п'ять років тут не був. А та картина з божевільним лицарем є й досі? З сером Кадоґаном...

- О, так, - підтвердив Гаррі. З сером Кадоґаном він стикався торік.

- А Гладка Пані? - поцікавився Білл.

- Вона ще за моїх часів була тут, - сказала місіс Візлі. - Ніколи не забуду, як вона картала мене за те, що я повернулася до спальні о четвертій ранку..

- Що це ти робила поза спальнею о четвертій ранку? - здивувався Білл.