Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Слуги по черзі широко відкривали роти, показуючи їй те, що лишилося від їх язиків. Кара оглянула кожного, киваючи на знак того, що вона все розглянула.

Деякі відтягували щоки в сторону або повертали голови так, щоб вона бачила і їх шрами теж. Кара ретельно оглядала кожного, щоб вони були впевнені, що вона побачила все, що вони хотіли їй показати.

— Я рада, що Даркен Рал мертвий, — сказала вона, коли оглянула всіх, — Я жалкую про те, що він зробила з вами. Ви всі страждали. Я розумію вас, тому що страждала теж. Він не міг заподіяти нам більшого болю.

Всі стояли, уважно слухаючи її.

— Його син, Річард Рал, повна протилежність свого батька. Річард Рал ніколи не заподіював мені біль. Одного разу, коли я була поранена і вмирала, він ризикнув своїм життям, щоб використати магію для мого спасіння. Ви можете уявити собі таке?

Він ніколи не заподіє болю нікому з вас теж. Він дбає про те, щоб у всіх людей була можливість жити власним життям. Він навіть мені сказав, що я вільна, і, якщо захочу, можу залишити мою службу, а він тільки побажає мені щастя. І я знаю, що він говорить мені правду.

Але я залишаюся, тому що хочу допомогти йому. Я хочу допомогти хорошій людині з власної волі, на відміну від становища раба, примушуваного злим паном.

Я бачила Річарда Рала, що оплакує загиблу Морд-Сіт.

Кара постукала кінчиками пальців по своїх грудях, біля серця.

— Ви розумієте, що це значить для мене? Що я відчуваю тут? У моєму серці?

Я думаю, що Річард Рал в біді. Я хочу допомогти йому та іншим, хто б'ється поруч з ним проти тих, хто несе зло. Ми хочемо захистити ваші життя від людей, які знаходяться за стінами палацу, на рівнині Азеріта, від тих, хто принесе руйнування і нове поневолення для всіх вас.

Слуги, що слухали Кару, витирали сльози. Історія Кари, чужа для сторонніх, була зрозуміла їм. Вони зрозуміли потаємний сенс сказаного нею.

— Ви допоможете мені? Я прошу вас.

Верна знала, скільки сердечності Кара вклала в свої слова. Їй стало соромно від того, що вона ніколи не думала, що Карі притаманне почуття добра і розуміння, і що її непохитну готовність захищати Річарда Верна сприймала тільки, як агресивну сутність Морд-Сіт.

Насправді це було щось більше. Це було визнання. Річард не тільки зберіг їй життя. Він навчив її, що слід жити своїм життям. І аббатиса Верна запитала себе, чи є надія на те, що і вона коли-небудь зможе зробити так само багато.

Дві жінки-служки, кожна зі свого боку, взяли Кару за руки і повели по коридору, що спускався вниз. Верна перезирнулася з Даріо. Він виразно підняв брову, роблячи їй знак, що він все бачив.

Вони вдвох пішли за групою слуг, які приняли Кару, як знайдену старшу сестру. На всьому шляху проходження групи слуги склепу простягали руки, щоб торкнутися Кари, її обтягнутих червоною шкірою рук, плечей або спини, коли вона проходила мимо.