Основи кримінально-правової кваліфікації
- Автор: Навроцький В’ячеслав Олександрович
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Основи кримінально-правової кваліфікації». Краткое содержание книги:
Для науковців, студентів юридичних вищих закладів освіти, юристів-практиків.
По-третє, немало аспектів цієї проблеми в літературі вирішується непослідовно, існують дискусії, окремі моменти взагалі не піддавалися теоретичному аналізу.
По-четверте, як висновок з раніше відзначеного, практика стикається з немалими труднощами при вирішенні питань кримінально-правової кваліфікації посягань, вчинених із залученням неповнолітніх.
3. Перш, ніж аналізувати конкретні проблеми, які виникають в ході кваліфікації такого роду посягань, слід уточнити, про осіб якого віку йде мова.
В зв’язку з аналізом питань кримінально-правової кваліфікації посягань, вчинених із залученням неповнолітніх, має сенс виділення серед них кількох категорій:
1) які не досягли повноліття, тобто, 18-річного віку;
2) які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (слід застерегти проти вживання терміну “вік кримінальної відповідальності” — кримінальна відповідальність ніякого віку не має);
3) які в зв’язку з віковими особливостями не усвідомлюють значення вчинюваних дій, або, як ще кажуть деякі криміналісти, які характеризуються віковою неосудністю.
4. Вік по досягненні якого може наставати кримінальна відповідальність на перший погляд визначається просто — слід звернутися до ст. 22 КК. Однак, в цій статті регламентоване загальне правило про кримінальну відповідальність по досягненні 16-річного віку (ч. 1 ст. 22 КК); визначено перелік злочинів, за які можлива відповідальність з 14-річного віку (ч. 2 ст. 22 КК). В той же час законодавець ні словом не обмовився про питання, яке повсякчас постає на практиці — про те, що за ряд злочинів відповідальність може наставати з більш високого віку — по досягненні повноліття, або й ще старших осіб.
Наприклад, суддею в Україні можна стати з 25-річного віку. Певно, що й злочин, передбачений ст. 375 КК “Постановлення суддею (суддями) за відомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови” може бути вчинений лише особою, яка досягла вказаного віку. А в КК про це ні слова...
На сьогодні, чи не найбільш дискусійним питанням про вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, стосується злочинів, суб’єктом яких виступає службова особа.
6. Вік, після досягнення якого настає кримінальна відповідальність за злочини, вчинені службовою особою, на перший погляд повинен встановлюватися відповідно до загального правила, закріпленого в ч. 1 ст. 22 КК України: «кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Разом з тим, більш уважний аналіз відповідних питань, пов’язаних з віком, дозволяє зробити висновок, що службовою особою може бути тільки повнолітній.
Висновок про те, що суб’єктами службових злочинів повинні визнаватись лише повнолітні особи найбільш повно в літературі обґрунтував О.Я. Свєтлов[180]. Аргументи автора видаються слушними, однак їх можна і слід розвинути та обґрунтувати те, що цей висновок стосується поняття службової особи, як суб’єкта й інших злочинів.
Перш за все, у визначенні службової особи, даному в законі (примітки 1, 2 до ст. 364 КК України) нічого не говориться про мінімальний вік такої особи. Це дає формальні підстави припускати, що суб’єктом службових злочинів може бути особа, яка досягла загального віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Разом з тим, закон вказує, що службовою визнається особа, яка є представником влади, або займає посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або виконує такі обов’язки за спеціальним повноваженням.
Відповідно до чинного законодавства неповнолітній не може бути представником влади[181]. Разом із тим не існує якихось прямих заборон щодо того, щоб особи у віці до вісімнадцяти років займали посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій.
Однак, О.Я. Свєтлов в зв’язку з цим справедливо підкреслює, що крім формального заняття будь-якої посади, яка дає підстави вважати особу службовою, така особа повинна мати певний рівень інтелекту, життєвий досвід, відповідну освіту[182]. Саме такі якості дозволяють особі усвідомлювати протиправність дій, які виходять за межі таких простих моральних максим: “Не убий”, “Не вкради”. Оцінка дій, що входять в об’єктивну сторону службових злочинів як протиправних і кримінально-караних не завжди доступна розумінню неповнолітньої особи. Тому, видається несправедливим притягати до кримінальної відповідальності за службові злочини неповнолітніх осіб. Вивчення судової статистики за тривалий період показало, що серед засуджених за злочини, суб’єктом яких є службова особа, неповнолітні відсутні.
180
Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. — К.: «Наукова думка». — 1978. — С. 129-130.
181
Див., наприклад, ст. 103, ст. 7 Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р.; ст. 16 Закону України “Про Конституційний суд України” від 16 жовтня 1996 р.; ст. 22 Закону України “Про арбітражний суд” від 4 червня 1991 р.; ст. 46 Закону України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р.
182
Светлов А.Я. Вказана робота. — С. 129-130.