Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-022-2
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)». Краткое содержание книги:
Документ починається так: «В умовах війни СРСР тільки проти Фінляндії для зручності управління і матеріального забезпечення військ створюються два фронти:
Північний фронт - для дій на узбережжі Баренцового моря і на напрямках Рованіямі, Кемі і Улеаборзькому;
Північно-Західний фронт - для дій на напрямках Куопіо, Мікеенлі і Гельсингфорс. Командування Північно-Західним фронтом покладається на Командування і штаб Ленінградського військового округу.
Наказую приступити до розробки плану оперативного розгортання військ Північно-Західного фронту...
Основними завданнями Північно-Західному фронту ставлю: Розгром збройних сил Фінляндії, оволодіння її територією в межах розмежувань і вихід до Ботнічної затоки на 45-й день операції...
Справа Північний фронт (штаб Кандалакша) на 40-й день мобілізації переходить у наступ і на 30-й день операції опановує районами Кемі, Улеаборга...
Червонопрапорному Балтійському флоту, підпорядкованому в оперативному відношенні Військовій Раді Північно-Західного фронту, поставити такі завдання:
1. Спільно з авіацією знищити бойовий флот Фінляндії та Швеції (у разі виступу останньої).
2. Сприяти сухопутним військам, що діють на узбережжі Фінської затоки і з півострова Ханко, забезпечуючи їх фланги і знищуючи берегову оборону фінів.
3. Забезпечити перекидання двох стрілецьких дивізій у перші ж дні війни з північного узбережжя Естонської РСР на півострів Ханко, а також перекидання і висадку великого десанту на Аландські острови.
4. Крейсерськими операціями підводних човнів і авіацією перервати морські сполучення Фінляндії та Швеції (у разі її виступу проти СРСР) в Ботнічній затоці і Балтійському морі...
Даному плану розгортання надати умовне найменування «С.3-20».
План вводиться в дію при отриманні шифрованої телеграми за моїм і начальника Генерального штабу підписами наступного змісту: «Приступити до виконання "С.3-20"».
Повний текст цього плану опублікований у збірнику «1941 рік», Москва. «Демократія» 1998. Книга перша. Стор. 418-423.
Цікаво відзначити, що в цьому плані не йде мова про те, що ми будемо воювати заради «забезпечення безпеки міста Леніна». І немає натяків на те, що бойові дії треба розпочинати у відповідь на ворожий напад. Немає звичних слів: «якщо вороги нав'яжуть нам війну...» Тут простіше: в будь-який момент з Москви у штаб Ленінградського військового округу надійде шифровка, і радянські війська підуть вперед до Ботнічної затоки, до кордонів Швеції, на Аландські острови! А пропагандистське забезпечення - не входить у завдання командування Ленінградського військового округу і Балтійського флоту. Цим займуться інші. Відповідні товариші в потрібний момент влаштують нову «провокацію фінської вояччини на наших кордонах», а ті, кому належить, пояснять трудящим усього світу сенс миролюбної зовнішньої політики СРСР і необхідність наших контрударів по знахабнілих фінських агресорах.
Збірник «1941 рік» складався так, щоб показати миролюбність Радянського Союзу і «неготовність» до нападу на Німеччину. Укладачі збірника пішли на визнання малих гріхів, щоб не визнавати великих. Ось, кажуть вони, план нападу на Фінляндію ми знайшли, а план нападу на Німеччину - не знайшли.
Тим часом план «С.3-20» міг бути як самостійним, так і частиною ширшого задуму. План «С.3-20» дозволяв військам Ленінградського і Архангельського військових округів і силам Балтійського флоту нанести удари по Фінляндії до удару Червоної Армії по Німеччині, одночасно з цим ударом або трохи пізніше. Але в будь-якому випадку удар по Фінляндії був одночасно й ударом по Німеччині. В разі здійснення плану «С.3-20» радянські війська захоплювали нікелеві рудники в Петсамо, Аландські острови й виходили до міста Кемі. (Не плутати з нашим містом Кемь).
Тепер на карті знайдіть фінське місто Кемі і шведський порт Лулео...
Зовсім не випадково в 1940 році на Балтиці була сформована 1-а бригада морської піхоти під командуванням досвідченого радянського диверсанта полковника Терентія Парафіло. Роботу для морської піхоти товариш Сталін уже підшукав, а сталінські генерали її спланували. Залишалося тільки відправити у штаб Ленінградського військового округу шифровку: «Приступити до виконання...».