Лялька
- Автор: Коул Даніель
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3113-9
- Переводчик: Ганнa Литвиненко
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Лялька». Краткое содержание книги:
Вульф відчув, як кілька осіб із осудом повернули голову в його бік.
У кімнаті задзвонив телефон внутрішньої лінії, і, коли Сіммонс відповів, натовп лише нашорошив вуха.
— Продовжуй… Дякую, — він кивнув Ваніті.
— Гаразд, люди, докладіть сьогодні всіх зусиль. Нараду закінчено.
Поки Вульф дістався підземного паркінгу, «мерседес» мера вже припаркували. На відміну від решти будівель, у підземних гаражах не відчувалося нестачі кондиціонування повітря. Спека, яка підіймалася з гудронованого шосе і змішувалася із запахами гуми, мастила та вихлопних газів, була майже задушливою. Гнітюче світло, що осявало все, окрім темних закутків, гралося із внутрішнім годинником Вульфа. Він був виснажений і думав про те, чи раптом уже не вечір, тому глянув на годинник: 7.36 ранку.
Коли він підійшов до авто, задні дверцята з одного боку відчинилися, і мер вибрався назовні — такий супровід стривожив його значно більше.
— Чи не буде хтось такий ласкавий і пояснить мені, що, в біса, коїться? — випалив він, грюкнувши дверцятами.
— Містере мер, я — детектив Вульф.
Вульф простягнув руку, щоби привітатися, і гнів мера відразу ж розвіявся. На якусь мить він здався спантеличеним, однак потім його впевненість повернулася, і він щиро потиснув руку Вульфа.
— Приємно нарешті познайомитися з вами особисто, детективе, — він осяйно всміхнувся, докладаючи забагато зусиль, так неначе позував для фотографії на благодійному заході, куди нещодавно збирався.
— Якщо ваша ласка, пройдіть за мною, — промовив Вульф, жестом вказуючи напрямок озброєному поліціянту, який приєднався до них на сходах.
— Хвилинку, будь ласка, — сказав мер.
Вульф прибрав руку, яку несвідомо підняв до широкої спини чоловіка у спробі поквапити його.
— Я хотів би, щоб мені зараз же сказали, що відбувається.
Вульф щосили намагався не помічати зверхнього тону. Він процідив крізь зціплені зуби:
— Сіммонс хотів би розповісти про все сам.
Мер не звик чути «ні», тому вагався.
— Дуже добре. Хоча, мушу визнати, я здивований, що Терренс відправив няньчити мене саме вас. Сьогодні по радіо я чув ваш виступ. Чи не повинні ви зараз працювати над справою про серійного вбивцю?
Вульф знав, що не варто нічого говорити, але йому потрібно було зрушити чоловіка з місця, до того ж така зверхня поведінка починала його втомлювати. Він повернувся до мера, глянув йому у вічі й відповів:
— Саме цим я і займаюся.
Мер виявився швидшим, аніж здавався.
Якби в нього не було хронічної астми та якби впродовж десятків років він не шкодив своїм легеням цигарками, вони б не встигали за ним. Зайшовши до головної приймальні, троє чоловіків, сповільнившись, відсапувалися від жвавої ходьби.
Великий мінімалістський простір у кількох місцях будівлі було повністю позбавлено від будь-яких слідів шістдесятих років. Комісар відхилив прохання Сіммонса зачинити фойє та східці, поки вони проводитимуть мера, заявивши, що озброєна охорона, система відеоспостереження, металодетектори та група поліціянтів у будівлі вже й так роблять це місце найбезпечнішим у місті.
У фойє було тихіше, ніж у буденні дні, хоча кілька людей усе одно йшли до автомата з кавою у центрі чи просто тинялися без діла. Помітивши прогалину в людському потоці, Вульф обрав темп і попрямував до дверей, крізь які можна було вийти на сходи.
Мер тепер помітно нервував і першим звернув увагу на чоловіка із залисинами, який зайшов до будівлі та побіг просто до них.
— Детективе!
Вульф розвернувся, щоб побачити загрозу, і штовхнув мера собі за спину, а озброєний поліціянт підняв пістолет.
— На підлогу! Униз! — закричав він, звертаючись до непримітного чоловіка з коричневим пакетом у руках.
Шокований чоловік зупинився й підняв руки вгору.
— На підлогу!
Аби слова наказу були почутими, поліціянту довелося повторити їх двічі.
— Кинь пакет. Опусти його.
Чоловік відкинув пакет від себе, штовхнувши його по начищеній підлозі до мера. Невпевнений у тому, чи це було зроблено навмисно чи просто внаслідок неконтрольованої дії знервованого чоловіка, Вульф відштовхнув мера назад на кілька кроків.
— Що в пакеті? — вигукнув поліціянт чоловікові, який витріщився на Вульфа та мера. — Очі вниз! Дивися на підлогу. Що… в… пакеті?