Мері Поппінс
- Автор: Трэверс Памела Линдон
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Є. Горева
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Мері Поппінс». Краткое содержание книги:
В пропонованій книзі вміщено дві повісті «Мері Поппінс» та «Мері Поппінс повертається» — єдині, на жаль, видані українською мовою.
— Ц-с-с! — цитьнула з свого ліжка Джейн, бо й вона чула чиюсь ходу.
Та ось двері відчинилися, ледь рипнувши, і хтось увійшов до кімнати. Це була Мері Поппінс у пальті й капелюшку — готова до виходу. Вона швидко, але дуже легесенько, сторожко перейшла кімнату. Джейн з Майклом завмерли в ліжках і стежили за нею напівзаплющеними очима.
Ось вона підбігла до комода, витягла шухляду і зараз же засунула. Тоді навшпиньки підійшла до шафи, відчинила її і щось туди поклала чи щось узяла звідти, — діти не побачили. Шух! Дверцята шафи умить зачинилися, і Мері Поппінс швидко вийшла з кімнати.
Майкл сів у ліжку.
— Що вона робила? — лунко прошепотів він до Джейн.
— Не знаю. Може, забула рукавички або черевики, або… — Джейн раптом замовкла. — Майкле, чуєш?
Знизу, так ніби з садка, вони почули чиїсь голоси: там стиха, дуже поважно й захоплено про щось перемовлялися.
Джейн миттю скочила з постелі й поманила Майкла. Вони босоніж підкралися до вікна і визирнули надвір. Внизу у Вуличці перед їхньою хвірткою стояла одна невеличка і дві здоровенні постаті.
— Місіс Коррі з міс Фенні й міс Енні! — пошепки сказала Джейн.
І то справді були вони. Така кумедна трійця! Місіс Коррі заглядала крізь хвіртку Будинку Номер Сімнадцять. На велетенському плечі міс Фенні гойдалися дві довжелезні драбини, а міс Енні тримала в одній руці здоровенне відро із чимось таким, ніби клей, а в другій — величезну малярську щітку.
Дітям, що стояли біля вікна, сховавшись за завісою, було виразно чути голоси внизу.
— Вона бариться! — сердито й занепокоєно сказала місіс Коррі.
— Може, — несміливо почала міс Фенні, зручніше примощуючи на плечі драбини, — може, хто з дітей захворів, і їй ніяк було…
— … вийти вчасно, — неспокійно закінчила замість сестри міс Енні.
— Тихо! — грізно озвалась місіс Коррі, і Джейн з Майклом, почувши, як вона прошепотіла щось про «недолугих жираф», одразу збагнули, що то вона про своїх сердешних дочок.
— Ц-с-с! — цитьнула раптом місіс К9ррі і прислухалась, перехиливши голову набік, мов пташеня.
Тихесенько відчинились і знов зачинилися надвірні двері, і на доріжці до хвіртки почулася чиясь хода. Місіс Коррі заусміхалася й замахала рукою, побачивши Мері Поппінс, що підходила до них з кошиком у руці. А в кошику вона несла щось таке, від чого, здавалось, розходилося тьмяне таємниче світло.
— Мерщій, мерщій, нам треба квапитися, часу обмаль! — сказала місіс Коррі і взяла Мері Поппінс під руку. — Ворушіться жвавіш, ви, недотепи!
І вона кинулася вперед, а за нею рушили міс Фенні й міс Енні. Вони видимо намагались ворушитися якнайжвавіше, але це в них не дуже виходило.
Обидві незграбно плентались позаду матері та Мері Поппінс, зігнувшись під своєю ношею.
Джейн з Майклом побачили, як усі четверо пройшли Вишневою Вуличкою, тоді звернули трохи ліворуч і вийшли на пагорб. Там, нагорі, де вже не було будинків, а тільки росла трава й конюшина, гурток зупинився.
Міс Енні поставила додолу відро з клеєм, а міс Фенні скинула з плеча драбини й поставила їх сторч. Потім сама вона взялась тримати одну, а міс Фенні другу.
— Що це вони збираються робити? — не втерпів Майкл. Він аж рота роззявив з дива.
Але Джейн навіть не довелось йому відповідати, бо наступної ж миті він і сам усе побачив.
Тільки-но міс Фенні та міс Енні прилаштували драбини так, що вони одним кінцем стояли на землі, а другим уперлися в небо, місіс Коррі, підхопивши однією рукою кінчик сукні, а другою відро з клеєм, ступнула на нижній щабель однієї драбини й побралася догори. Мері Поппінс із кошиком у руці полізла вгору другою.
Далі Джейн з Майклом побачили щось небувале. Вибравшись на вершечок драбини, місіс Коррі вмочила щітку в клей і мазнула по небі. А Мері Поппінс узяла з кошика щось блискуче і приліпила на те місце.
Коли ж вона прийняла руку, діти побачили там зірку з імбирного коржика…
Як тільки зірка опинялася на небі, вона починала яскраво мерехтіти, кидаючи на всі боки блискотливе золоте проміння.
— Це ж наші! — від зворушення ледве вимовив Майкл. — Це наші зірки! Вона думала, що ми спимо, й забрала їх.
А Джейн мовчала. Вона, не змигнувши оком, дивилася, як місіс Коррі все мазала небо клеєм, Мері Поппінс ліпила туди зірки, а міс Фенні й міс Енні пересували драбини далі, щоразу коли один клапоть неба був увесь заліплений.
Аж ось вони й скінчили. Мері Поппінс помахала кошиком, показуючи місіс Коррі, що там більше немає зірок. Тоді обидві спустились додолу, і весь гурток рушив з пагорба вниз. Міс Фенні несла на плечах драбини, а міс Енні стиха бряжчала відром з-під клею. На розі вони спинилися і з, хвилину про щось гомоніли. Тоді Мері Поппінс потиснула всім руки і побігла Вуличкою додому. Місіс Коррі подалася в інший бік, підібравши сукню і легенько пританцьовуючи малими ніжками в м'якеньких черевичках, а слідом за нею важко почалапали її дочки.