Небезпечне сватання

Одні засміялись, інші насупились, а хтось сказав:

— Цей пройда завжди веселий!

Турб’єрн відразу знайшов добрих знайомих, яким розповів про свою пригоду. Вони не пустили його по коня й вантаж, а послали когось із гостей. Молодий, колишній шкільний товариш Турб’єрна, запросив його скуштувати весільного пива й повів до хати. Декотрі з гостей, особливо дівчата, ладні були знов іти в танок, а декотрі хотіли випити пива й послухати Аслакових оповідок, коли вже він однаково повернувся.

— Але знай, що казати, не так, як минулого разу, — додав хтось.

Турб’єрн поцікавився, де решта гостей.

— Та тут недавно була невеличка бійка, — відповіли йому, — і тепер дехто відлежується, декотрі в повітці грають у карти, а декотрі сидять із Кнутом Нордгаугом.

Турб’єрн не спитав, де Кнут сидить.

Батько молодого, вже літній чоловік, що попивав із кухля пиво й курив люльку, звернувся до Аслака:

— Ану, розкажи нам щось веселеньке, небоже, а ми послухаємо.

— Мене ще хтось хоче послухати? — спитав Аслак, сідаючи на ослінчик неподалік від столу, навколо якого сиділи гості.

— Авжеж, — озвався молодий і налив йому чарку горілки. — Я тебе також прошу розповісти щось.

— І ще є такі, що мене просять? — мовив Аслак.

— Є,— відповіла дівчина, що сиділа на лаві, й піднесла йому келих вина. То була сама молода, дівчина років двадцяти, русява, з худим обличчям, великими очима й суворою складкою біля рота. — Я люблю слухати твої розповіді,— додала вона.

Молодий глянув на неї, потім на свого батька.

— Так, нордгаужцям завжди подобались мої історії,— сказав Аслак. — Шана і дяка їм за це! — вигукнув він і вихилив чарку, яку піднесла йому одна з дружок.

— Ну, розповідай! — загукали гості.

— Про циганку Сігрід! — сказав хтось.

— Ні, навіщо таке страшне, — заперечили інші, а надто жінки.

— Про битву під Ліром, — попросив бубняр Свен.

— Ні, краще щось веселіше! — сказав високий юнак без піджака.

Він стояв, прихилившись до стіни, і ніби ненароком гладив правою рукою по головах дівчат, що сиділи поблизу. Ті обурювались, але не пересідали на інше місце.

— Я оповідатиму вам те, що сам захочу, — мовив Аслак.

— Бісів сину! — промурмотів літній чоловік, що курив, лежачи на ліжку. Одна нога його звисала вниз, а другою він штурхав святковий піджак, який висів на спинці ліжка.

— Не чіпайте мого піджака! — гукнув хлопець, що спирався на стіну.

— А ти не чіпай моїх дочок! — відказав йому чоловік.