Місячний камінь [The Moonstone - uk]

Беттередж записував далі, а я продовжував давати вказівки.

— Вітальня міс Веріндер має бути відновлена точно в такому ж вигляді, в якому вона була минулого року. Так само й коридор, що веде з вітальні на перший майданчик. Так само і другий коридор, який веде з другого майданчика до спальні леді. Так само спальня, котру займав у червні минулого року містер Френклін Блек.

Тупий олівець Беттереджа сумлінно записував мої розпорядження слово в слово.

— Продовжуйте, сер, — сказав він із сардонічною серйозністю. — Моїм олівцем ще багато можна писати.

Я відповів йому, що в мене більше немає ніяких розпоряджень.

— Сер, — сказав Беттередж, — у такому разі я сам маю додати один чи два пункти.

Він відкрив свою записну книжку на новій сторінці і ще раз лизнув свій олівець.

— Я бажаю знати, — почав він, — можу я чи ні умити руки…

— Певна річ, можете, — відповів містер Блек. — Я подзвоню слузі.

— …від відповідальності, — продовжував Беттередж, категорично відмовляючись помічати будь-кого іншого в кімнаті, крім себе й мене. — Почнемо з вітальні міс Веріндер. Коли ми знімали минулого року килим, містере Дженнінгс, ми знайшли дивовижну кількість шпильок. Я повинен покласти шпильки назад?

— Звичайно, ні.

Беттередж дописав у записник цю поступку.

— Тепер про перший коридор, — вів далі він. — Коли ми знімали прикраси в цій частині будинку, то винесли статую товстенної голої дитини, блюзнірськи названу в каталогу дому «Купідоном, богом любові». Минулого року він мав два крила в м'ясистій частині плечей. Я не догледів як слід, і він втратив одне крило. Чи повинен я нести відповідальність за одне крило Купідона?

Я знову зробив йому поступку, а Беттередж знову записав.

— Глянемо на другий коридор, — продовжував він. — Минулого року в ньому не було нічого, крім дверей у кімнати (я можу присягнутись, якщо треба), і я признаюсь, що душа моя спокійна лише за цю частину будинку. Тепер про спальню містера Френкліна. Якщо треба надати їй того вигляду, який вона мала раніше, то я хотів би знати, хто повинен взяти на себе відповідальність за те, аби постійно підтримувати в ній безладдя, як би часто тут не прибиралось, — панталони тут, рушник там, французькі романи скрізь. Я запитую, хто повинен тримати в безладді кімнату містера Френкліна, — він чи я?

Містер Блек заявив, що він візьме на себе всю цю відповідальність з великою насолодою. Беттередж уперто відмовлявся чути про вирішення трудної справи саме таким шляхом, поки не дістав моєї згоди і схвалення. Я прийняв пропозицію містера Блека, і Беттередж зробив останній запис у своїй книжці.