Зібрання творів у 12 томах. Том 12 [Hurtom.com]

Geschwister собою. Маю ще дещо готового про запас для заробітку на літо, коли не розсварюся з своїми «работо-дателями», що, зрештою, досить можливо. Ну, та се вже видно буде, хто кому потрібніший, чи я їм, чи вони мені.

Бувай здорова, моя золотая Лілеєнько. Цілую міцно тебе, Михаля і Оксаночок (чи то я їх побачу сеї весни? А хотілось би, та й пора б!).

Твоя Леся

273. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

27 березня 1913 р. Хельван 27 (14)/ІІІ 1913

Люба мамочко!

Відповідаю от таки зараз, щоб не обаряти. «Вавілонський полон» (зветься, властиве, «У полоні»), як і його pendant «На руїнах», єсть у І т[омі] «Творів», виданих фірмою «Дзвін» у Києві. Слід тільки, якщо зважать ставити, щоб хто тямущий переглянув текст з погляду друкарських помилок — їх там, здається, чимало і досить глупих. Але я думаю, що сю річ трудно поставити на маленькій сцені, бо 1) вона вимагає широкої декорації і чимало місця, де могли б поміститись різні «групи* людей з своїми розмовами a parte139, 2) монологи Блеазара вимагають музики до співу або до мелодекламації (промовляються з пригривом на арфі), а навряд чи можливо замовити і написати тую музику ad hoc2, бо то річ натхнення і, значить, непримушеного бажання. «На руїнах» (його часом змішують з «Полоном», раз навіть і ти змішала — може, й тепер так?) не потребує музики, але широта сцени там ще потрібніше, бо людей там і всякої заметні дуже багато. Я думаю, що для малої сцени та «інтимної постановки» відповіднішою була б «Йоганна». Ся річ, власне, для великої сцени не годиться, бо вимагає не так ефектної, як топко нюансируваної гри «не в далеком расстоянии» від глядачів і може тільки виграти від тіснішої зали і сцени. Щодо розміру, то «Йоганна» не довша від «Полону» чи «Руїн», а стиль її, либонь, легший. Коли пані Мушка добре поставила «Мохаммеда та Айшу», то, либонь, і з «Йогапною» справиться. З дуже коротких речей сяк-так надається до сцени «В дому роботи, в країні неволі» (теж є в І т[омі| «Творів»), але і то не конечне, бо воно якесь «публіцистичне» більше, ніж белетристичне. Моя рада — поставити «Йоганну», коли вже хотять ставити щось моє. Але, звісно, вибір залежить від тих, хто вибиратиме. Мені дуже приємно було довідатись, що моя «мініатюра» зограна була добре,— значить, таки можливо і на сцені ставити такі речі. Але цікаво було б довідатись, як прийняла публіка сюю «пробу». Догадуюсь, що не вороже, коли артисти мають охоту і далі пробувати, а все ж хотілось би знати, як саме,— се навіть об’єктивно інтересно, не тільки суб’єктивно. «Рада» чомусь промовчала сей спектакль, не знаю, що за знак?