Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Прямо так і написано.
Товариші дорогі, роздивіться, озирніться! Чи Власова нам вважати еталоном гидоти? Я вам ближчий приклад дам. Поруч з вами за місцем і часом, прямо в Москві проживає якийсь Куликов Віктор Георгійович, Маршал Радянського Союзу, Герой Радянського Союзу. У Червоній Армії з 21 грудня 1939 року. Чи є хоч які-небудь вказівки на те, що він намагався втекти з Червоної Армії? На жаль, таких відомостей нікому виявити поки не вдалося. Адже в той момент Червона Армія була вірним союзником Гітлера і воювала на боці Німеччини. Разом з Гітлером Червона Армія катувала і трощила Європу. Разом каральні операції, наприклад у Польщі, проводили. Разом винищували маси людей. Вони до нас їздили вчитися концтабори будувати. (А потім, після війни, ми гітлерівські концтабори під наші потреби пристосували.)
Дивовижна логіка у товаришів комуністів з «Аргументів і фактів»: Власов служив в армії, яка воювала на боці Гітлера, - це погано, а Куликов служив в армії, яка воювала на боці Гітлера, - це добре.
Рятуючи честь своєї країни, свого народу і своєї армії, я кричу на всі континенти: ми не назавжди мали намір залишатися гітлерівцями! Ми хотіли порвати з гітлеризмом.
Здавалося б, а що в цьому поганого?
Але ні! Маршал Радянського Союзу В.Г. Куликов не згоден: не збиралися ми з Гітлером рвати! Ми всі, і я особисто, хотіли зберігати вірність Гітлеру!
Що ж виходить? Виходить, що Маршал Радянського Союзу В.Г. Куликов - антифашист мимоволі. Просто Гітлер не захотів більше дружити з радянським народом та його великими вождями. А якби Гітлер не напав, то Куликов так би і залишався вірним гітлерівцем.
А ось начальник всіх письменників СРСР, Герой Радянського Союзу Карпов. Ідея у нього та ж: зізнаюся, я проти Гітлера воював, так не по своїй же волі! Це Гітлер з нами справи мати не захотів, а будь моя воля, так я б і далі в компанії з СС спалював би села і розстрілював полонених тисячами.
І багато ще таких знайшлося.
Так от, кожен, хто оголошує, що Радянський Союз не мав намірів нападати на Німеччину, тим самим оголошує себе гітлерівським посіпакою: радий би Гітлеру служити, та тільки він мене на службу не взяв. І весь бруд на генерал-лейтенанта Власова Андрія Андрійовича - через ревнощі: його ж Гітлер узяв на службу, а мене не взяв. А вже я б вірою і правдою...
Розділ 32
Про гіркі сльози
Вже 6 березня 1953 року, тобто наступного дня після смерті Сталіна, Берія наказує першому заступнику міністра внутрішніх справ С.Н. Круглову підготувати пропозиції щодо передачі всіх будівельних главків МВС у відання відповідних міністерств, а табори й колонії - в Міністерство юстиції. Проект постанови новий міністр МВС передає до Президії Радміну 17 березня, а 18 березня вона була вже оприлюднена. Таким чином, вирішальні кроки в руйнуванні ГУЛАГу були здійснені Берією вже в березні 1953 року, а Хрущов лише зробив наступний логічно неминучий крок зі звільнення політв'язнів. Причому не дуже поспішав.