Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР
- Автор: Кипиани Вахтанг Теймуразович
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-966-942-927-8
- Жанр: История
Электронная книга - «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». Краткое содержание книги:
250027, г. Чернигов-27
ул. Рокоссовского, 12-а/34
Карандій О. Є.
Опись № 50
Куда с. Матросова
кому Стусу
Текст друк = 6 арк = 9 крб
Текст рукоп. 1 арк = 1 крб
разом 10 крб
Копія вірна: Ст. слідчий Слідвідділу КДБ УРСР
майор Пастухов
Обидва Ваші листи я отримав.
Дуже дякую. Ваше ставлення до наших соц. і нац. проблем захоплює мене високим почуттям відповідальності. Власне, вся справа в мужності і самовідданості, а не в розумінні. Павлички розуміють усі проблеми не гірше за нас, та подлі негідники поширюють словоблудіє навіть меншій незрячій братії за затишну квартиру та пляшку коньяку.
З огляду на змісті листів я надрукував їх і послав декому з тих, що забилися по шпарках.
Щодо Закл. акту — хай буде по-Вашому: не будемо більше ним займатися до кращих часів. Просто той такий гидотний, що я хотів, аби з наших рук виходив грамотніший текст, але з огляду на «канонічність» того, хай він і залишається.
Мені дуже б хотілося познайомитися з Вашим звинув. висновком і вироком. Пришліть мені по примірникові, але це останні примірники, бо навряд чи стане в мене сили займатися ними тож, як би Ви того хотіли.
У Групі сприяння виникла ідея звернутися з клопотанням до уряду УРСР про реєстрацію Групи і надання їй офіційного Статусу. Я пропонував до Клопотання доповнення такого змісту: «Група поповнюється за рахунок суспільно-активних громадян (незалежно від національності) і діє у складі членів Групи і кореспондентів». Коли б кияни погодилися з таким доповненням, тоді був би сенс залучити Вас до Групи як «кореспондента». Членство ж не має сенсу, бо неможливо узгоджувати з Вами жодного документа — така моя точка зору.
Через сильну обмеженість мою я не знаю, що думають останнім часом кияни і як вони до цієї проблеми ставляться, але я за то, щоб членство не було занадто вже символічним.
Не подумайте, ради Бога, що я відхрещуюсь від Вас, — мова про форму взаємин, що хоч трохи відповідали б реальним взаєминам.
Останнім часом мене притиснули кругом, і я написав другу заяву про виїзд із РС. Це ще зовсім не означає, що я виїду, тобто що мене випустять: але в цьому я бачу найрозумніший вихід зі становища, що склалося.
Чи знаєте Ви Калиниченка Віталія Васил.? Він з Васильківки Дніпропетр. області, написав чудову заяву про приєднання до Групи, домагаються давно вже виїзду із РС [Радянського Союзу].
Додаю Клопотання і дві свої заяви.
Дай Боже Вам здоров’я.
Допомагай Вам Боже!
27.11.77
Ваш Левко
Копія вірна: Ст. слідчий Слідвідділу КДБ УРСР
майор
Пастухов
Місто Київ
«6» червня 1980 року
Старший слідчий слідчого відділу КДБ УРСР майор Пастухов, в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи № 5 відносно Стуса В. С., в приміщенні КДБ УРСР, у відповідності зі ст. ст. 85, 190, 191 і 195 КПК УРСР, в присутності понятих:
Стависької Олександри Яківни, яка мешкає в м. Києві, вул. Лейпцизька, буд. № 2/37, кв. 41,
Закревської Надії Іванівни, яка мешкає в м. Києві, вул. маршала Жукова, буд. № 41/28, кв. 29,
провів огляд кримінальної справи й 53—273 відносно Горбаля Миколи Андрійовича, яка зберігається в народному суді Жовтневого району міста Києва.
У відповідності зі ст. 127 КПК УРСР понятим роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого під час огляду, робити зауваження з приводу тих чи інших його дій, які підлягають обов’язковому занесенню до протоколу, а також їх обов’язок засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.
(підпис)
(підпис)
Оглядом встановлено:
Кримінальна справа № 53—273 відносно Горбаля Миколи Андрійовича, 6 травня 1941 року народження, мешканця м. Києва, уродженця с. Воливець (ПНР), громадянина СРСР, українця, безпартійного, з середньою спеціального освітою, одруженого, судимого 13 квітня 1971 року колегією з кримінальних справ Тернопільського обласного суду за ст. 62 ч. І КК УРСР до 5 років позбавлення волі з послідуючим засланням на 2 роки, була порушена 23 жовтня 1979 року прокуратурою Жовтневого району міста Києва по факту замаху на зґвалтування громадянки Наймитенко Л. О. та нанесення легкого тілесного ушкодження громадянину Лятовському Д. Я. у зв’язку з його участю в присіканні злочину, тобто в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 17—117 ч. І і 190 ч. 2 КК УРСР.
Під час слідства і судового розгляду справи Горбаль в інкримінованих йому злочинах винним себе не визнав.
Проте на підставі доказів (показання потерпілої Наймитенко, свідків Литовського, Іванова, висновки судово-медичної і судово-біологічної експертиз та інші матеріали справи), народний суд Жовтневого району міста Києва 21 січня 1980 року визнав Горбаля винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 17—117 ч. І і 190 ч. 2 КК УРСР, і засудив його до 5 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму (а. с. 219–223). Ксерокопія вироку додається.