Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Занадто багато людей, подібних Самуелю, носили цей меч, билися за нього, крали його один в одного, купували і продавали його. Звання Шукача отримували люди, послуги яких продавалися тому, хто міг заплатити більше, сила його використовувалася в брудних цілях, які не мали жодного відношення до пошуку істини. До того часу, коли Зедд повернув Меч Істини і вручив його Річарду, Шукачі стали об'єктом презирства і ненависті. До них навіть ставилися, як до небезпечних злочинців.
Якщо він віддасть меч Самуелю, все почнеться знову. Все стане як раніше.
Але якщо не зробити цього, у Річарда не буде ні найменшого шансу зупинити загрозу набагато більшу. Загрозу всьому вільному світові. Не буде жодного шансу знову побачити Келен. Хоча її спасіння було для нього важливіше за все, він був переконаний, що її зникнення означало небезпеку настільки величезну, що страшно було навіть уявити її наслідки.
Обов'язок Шукача була в пошуку істини, а не у носінні Меча Істини.
Самуель тихенько присувався все ближче, не відводячи очей від зброї, нетерпляче простягаючи руки.
— Моє, дай мені, — нетерпляче гарчав він, його очі були повні явної ненависті.
Річард підняв голову, дивлячись на Шоту. Вона склала руки, показуючи, що це і справді його останній шанс. Останній шанс коли-небудь дістатися до правди.
Якби була інша можливість знайти рішення, він міг би ризикнути і зберегти меч. Але виходу не було. Він не міг дозволити собі втратити можливість дізнатися те, що відомо Шоті. Він не міг нічого вдіяти.
Тремтячими руками Річард простягнув меч.
Самуель нетерпляче схопив його і втік геть, притискаючи до грудей бажаний приз.
На його обличчі з'явився дивний вираз. Його широко розплющені очі дивилися в очі Річарда, рот був розкритий від подиву. Річард не міг уявити, що відчуває Самуель, коли його руки, нарешті, торкнулися Меча Істини. Можливо, припустив Річард, він просто був сповнений благоговіння, лякаючись повірити, що меч знову належить йому.
Він стрімко втік геть, петляючи серед дерев. Меч Істини в останній раз майнув серед тіней.
Річард відчув себе голим і приголомшеним. Він дивився туди, де сховався Самуель. Він шкодував, що не вбив компаньйона Шоти ще тоді, коли той вперше напав на нього. Самуель не раз нападав на Річарда, який надав йому стільки можливостей уникнути смерті.
Він звернув палаючий погляд на Шоту. — Якщо він принесе шкоду, це буде на твоїй совісті.
— А хіба я дала йому меч? Це зробив ти, з доброї волі. Я не викручувала тобі рук, не користувалася силою, щоб змусити зробити це. Не намагайся скласти з себе відповідальність за власні дії та власний вибір.
— Не я відповідаю за його дії. Якщо він заподіє шкоду, я простежу, щоб на цей раз він заплатив за свої злочини.
Шота оглянула долину. — Тут немає нікого, кому б він міг нашкодити. У нього є його меч. Тепер він щасливий.
Річард серйозно сумнівався в цьому.
У тихій люті він повернувся до свого запитання. Він не хотів чути її виправдань, тому відразу перейшов до справи.
— Ти отримала свою плату.
Вона довго дивилася на нього з непроникним виразом на обличчі. Нарешті тихо промовила єдине слово.
— Вогняний Ланцюг.
Вона повернулася й пішла геть.
Річард схопив її за руку і розвернув до себе. — Що?
— Ти хотів дізнатися те, що допоможе відшукати істину. Я дала тобі це. Вогняний Ланцюг.
Річард не вірив сам собі.
— Вогняний Ланцюг? Що це значить?
Шота знизала плечима.
— Поняття не маю. Я знаю лише, що ти повинен дізнатися про нього, щоб зрозуміти, що відбувається.
— Що значить, поняття не маєш? Ти не можеш сказати одне слово, якого ніхто не розуміє і просто піти. Це несправедливо, після того, що я віддав тобі.
— Тим не менш, це — те, заради чого ми уклали угоду. Угода укладена і виконана.
— Ти повинна пояснити, що це означає.
— Я не знаю. Єдине, в чому я впевнена, це варто тієї ціни, яку ти заплатив.
Річард не міг повірити, що погодився на всі умови і не отримав нічого натомість. Він ні на крок не просунувся в пошуках Келен, залишився там же, де був до приходу в Межа Агада. Він був готовий сісти за землю прямо тут і заридати.
— Наша угода завершена. Прощай, Річард, і йди. Скоро зовсім стемніє. Впевнена, ти не хотів би знаходитися тут в повній темряві.
Шота попрямувала вниз у напрямку до свого палацу. Проводжаючи її поглядом, Річард лаяв себе, що змирився з її відмовою і навіть не спробував добитися пояснень. Зате тепер він знав дещо. Це була частина головоломки, частину рішення загадки. Інформація була настільки цінною, що про це знала лише відьма. Для нього це було підтвердженням того, що Келен була реальною. Він переконував себе, що хоча б на крок, але наблизився до неї. Він повинен був вірити в це.