Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
До частини другої. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Порядок утворення земель спільної власності визначений ч. 5 ст. 83 ЗКУ, відповідно до якої територіальні громади сіл, селищ, міст мають право (що не обов'язково матиме місце) об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності для передачі функцій щодо володіння, користування, розпорядження ними районній чи обласній раді. Разом із тим, враховуючи, що поки що відсутні навіть землі комунальної власності окремих територіальних громад, неможливе і утворення земель спільної власності територіальних громад. Тому коментована норма поки що лишається непрацюючою.
До частини третьої. Надання у власність та користування державних земель для потреб, визначених коментованою частиною, після розмежування земель державної та комунальної власності здійснюватиметься районними державними адміністраціями в межах території відповідного району як в межах, так і за межами населених пунктів. До розмежування земель державної та комунальної власності районні державні адміністрації можуть розпоряджатися лише землями державної власності, визначеними коментованою нормою, за межами населених пунктів (п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ).
Об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до ЗКУ можуть бути не тільки перелічені у коментованій статті (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення запланованого для будівництва об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом не врегульована.
У правозастосовчій практиці складається неодноманітна практика щодо розуміння терміну "для ведення водного господарства", вжитого у п. 2 коментованої частини. Зокрема, іноді під цим терміном розуміється не лише ведення водного господарства, але і рибогосподарські потреби.
Іноді для рибогосподарських потреб земельні ділянки надаються в порядку коментованої норми як "для сільськогосподарського використання". Така практика Ґрунтується, зокрема, на тому, що Розпорядженням КМУ від 10.05.1999 №391-р визначено, що центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.
На наш погляд, для рибогосподарських потреб земельні ділянки у власність або користування мають надаватися обласними державними адміністраціями та Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із ч.ч. 4 та 6 коментованої статті, оскільки водне господарство та риборозведення - це істотно різні поняття, а Розпорядження КМУ не може корегувати положень закону.
До частини четвертої. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки в межах території областей із земель державної власності "для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті". Слід мати на увазі, що до розмежування земель державної та комунальної власності обласні державні адміністрації не можуть розпоряджатися земельними ділянками "у межах міст обласного значення" (див. п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ).
До частини п'ятої. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із земель державної власності у власність та користування у межах територій відповідних міст для всіх потреб. Виняток стосується компетенції KM України (див. коментар до ч. 7 ст. 122 ЗКУ). Проте варто пам'ятати, що дане повноваження адміністрації зможуть здійснювати лише після розмежування земель державної та комунальної власності (див. п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ).
До частини шостої. В межах території АРК (у межах міст республіканського значення та за їх межами для всіх потреб) повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності шляхом їх надання у власність та користування належать Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Аналогічно до інших органів виконавчої влади, повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим обмежуються компетенцією KM України, повноваження якого є пріоритетними.