Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська
- Автор: Бура Дар’я, Красовицький Олександр
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9500-8
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська». Краткое содержание книги:
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
• Батальйони «Донбас», «Кривбас», «Миротворець», «Івано-Франківськ», «Волинь» і «Дніпро-1» оточені бойовиками біля Іловайська Донецької області.
Про це повідомляють у штабі національного захисту Дніпропетровської області.
«Ситуація в Іловайську (сектор «Б») залишається незмінною. Батальйони «Донбас», «Кривбас», «Миротворець», «Івано-Франківськ», «Волинь» і «Дніпро-1» перебувають в оточенні. З боку Троїцька й Харцизька б’ють «Гради». З боку Федорівки б’ють САУ, які обстрілюють окраїну Іловайська з боку РФ», — сказано в повідомленні.
• У запеклому бою за визволення міста Іловайськ на Донеччині загинули командир спецбатальйону «Херсон» Руслан Сторчеус і боєць Олег Пєшков.
Про це повідомляє МВС України.
• Уперше з початку бойових дій на Донбасі російські бойові вертольоти Мі-24 обстріляли українських прикордонників.
Про це під час брифінгу у вівторок повідомив речник Інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко.
«Українських прикордонників вперше за час конфлікту обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойові вертольоти Мі-24 РФ», — сказав він.
• Президент України Петро Порошенко і президент Росії Володимир Путін під час зустрічі в Мінську потисли один одному руки.
Про це повідомляє кореспондент Reuters Джек Стабс (Jack Stubbs) у своєму мікроблозі у Твіттер.
• Речник Інформцентру РНБО Андрій Лисенко спростував інформацію про те, що російські регулярні війська увійшли на територію України зі сторони Таганрога.
Про це він сказав в ефірі програми «Свобода слова» на ICTV.
«Інформація про прорив колони з боку Таганрогу не відповідає дійсності. Цієї колони немає. Я буквально годину тому спілкувався з прикордонниками, зі штабом АТО — ця колона не зафіксована. Її ніхто не бачив», — заявив Лисенко.
«Проте у нас є інформація, що в районі Гуково, це Ростовска область, дійсно є колона, яка складається з приблизно 100 одиниць військової техніки. Це і танки, і БМП і системи «Град», вантажівки із боєприпасами і для перевезення особового складу. Ця колона дійсно зафіксована, але вона кордон з Україною не перетинала. За нею зараз спостерігають», — додав він.
27 серпня 2014 року
• Роман Зіненко «Іловайський щоденник»
27 серпня 2014 року. Знаходячись в спостереженні, я помітив у бінокль дивні темні смуги в полі за містом. Вони розташовувалися приблизно в п’яти-семи кілометрах на захід від Іловайська й нагадували якісь короткі окопи, розташовані паралельно один одному. Придивившись уважніше, Ден дійшов висновку, що це сліди випаленої землі після запусків реактивних установок систем залпового вогню. Трохи осторонь від цих смуг, на відстані декількох сотень метрів, розташовувалася густа «зеленка». Ден видивився сліди, що вели від випаленої землі полем у напрямку «зеленки». Мабуть, у ній приховувалися чиїсь позиції. Всі результати спостереження Ден доповідав, та я не знаю кому. Його припущення про приховані позиції підтвердилося вночі, коли по них відпрацювала артилерія. Досі для мене лишається загадкою, чиї це були позиції, і чия артилерія їх накрила, але, судячи з того, що ми тоді були в оточенні, позиції, швидше за все, були «сепарські», а відпрацювала по них наша арта.
З настанням темряви я спостерігав за спалахами та загравою, що здіймалися в «зеленці», яка вдень здалася підозрілою. Після декількох залпів та серії розривів «зеленка» почала детонувати. Мабуть, артилеристи дуже вдало вгадали з вибором цілі. Згарище вирувало кілька годин. Після того як пожежа трохи вщухла, стала помітна метушня на місці пожежі та рух транспорту.
Там же були помітні клуби пилу, що здіймалися, а потім і заграва вже ближче до міста. Схоже, чиясь артилерія відпрацьовувала всі підозрілі «зеленки» на захід від Іловайська.
• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»
27 серпня 2014 року
— «Камаз», ми ще довго тут будемо?
— Я не понял! Ты куда-то спешишь?
— Та ні. Чого тут будемо стирчати? Пішли до «Лєрмонтова», може, він якесь завдання придумає. Щось пожвавіше, ніж це протирання штанів.
— Он уже придумал! Сидеть здесь! Вот и сиди здесь!
Через декілька годин «Камаз» сам не витримує повільної нудоти часу. Гранатометники не сидять довго на одному місці. Ще й добровольці. Рух — наше все.
Надворі люди знову готують їжу. Ніхто навіть слова не видавить зі своєї горлянки. Мовчки проводять поглядом. Треба триматись від них подалі й бути обачними. Чує моє серце, що вони ладні продати нас навіть за кусень хліба.