Мерзенна сила
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Серия: Космічна трилогія #3
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Свічадо
- ISBN: 978-966-395-414-1
- Переводчик: Андрей Маслюх
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Мерзенна сила». Краткое содержание книги:
Маркове тіло знало про це набагато краще за розум, принаймні до останнього часу, і навіть його плотські бажання свідчили про щось таке, чого не було в нього і з лишком вистачало Джейн. Коли вона вперше ступила до того засушливого, вкритого пилюкою і кіптявою світу, де жив його розум, то здалася йому весняною зливою; впустивши її до того світу, він не помилився. Помилкою було тільки вважати, що шлюб автоматично давав йому право заволодіти всією цією красою. Десь із таким же успіхом можна вважати, ніби, купуючи поле, з якого ти спостерігав чудовий захід сонця, купуєш і саме сонце.
Він подзвонив у дзвінок і попросив рахунок.
2
У Сент-Ен матінка Дімбл з Айві, Камілою і Джейн були в цей час нагорі, у просторій кімнаті, яка займала майже цілу горішню частину одного крила маєтку; господар називав ту кімнату гардеробом. Зазирнувши туди, ви першої миті неодмінно подумали б, що опинилися в тропічному лісі, де аж очі розбігаються від яскравих кольорів. Потім вам, цілком можливо, спало б на гадку, що то одна з тих розкішних великих крамниць, де стоять сторч згорнуті у сувій килими, а з-під стелі звисають різні пишні тканини, і всього цього так багато, що там дійсно можна заблукати, немов у густому лісі. Насправді ж у тій кімнаті просто зберігався святковий одяг; десятки прегарних суконь та мантій звисали до самої підлоги, кожна зі свого окремого дерев’яного вішака.
— Оця — якраз для тебе, Айві, — говорила матінка Дімбл, піднімаючи одною рукою поділ яскраво-зеленої мантії, щедро розшитої тоненькими золотими завитками. — Подобається? Послухай, Айві, ти ж уже не переживаєш за Тома? Господар ясно сказав, що він буде тут якщо не сьогодні ввечері, то найпізніше — завтра опівдні.
Айві стурбовано глянула на неї і мовила:
— Так-то воно так, але де буде тоді сам господар?
— Хтозна, чи він зможе залишитися з нами, — озвалася Каміла. — Ти ж і сама добре знаєш, що у нього весь час болить нога. Та й зрештою, якщо в Еджстоу все піде добре, тут йому вже нічого буде робити.
— Він завжди хотів знову полетіти на Переландру, — додала матінка Дімбл. — Тужить за нею, як за рідним домом. Часом я просто бачу цю тугу у нього в очах…
— А той цілий Мерлінг, чи як там його, повернеться сюди? — запитала Айві.
— Не думаю, — відповіла їй Джейн. — Навряд чи він сподівався повернутися, та й господар його, здається, не чекає. А ще той мій останній сон… Знаєте, можна було подумати, що Мерлін горить… тобто, не те щоб він і справді горів, просто так химерно променився різнобарвним світлом, яке то з нього ніби вистрілювало, то бігало по ньому вгору-вниз… Насамкінець я побачила, що він стоїть непорушно, наче стовп, а навколо діються всілякі моторошні, химерні речі… не знаю, як краще пояснити. І з його обличчя можна було побачити, що він вичавлений до останньої краплі — ви ж розумієте, про що я, — і просто розсипеться на порох, щойно сили його покинуть.
— Любі мої, нам ще вбрання треба собі вибрати, — нагадала матінка Дімбл.