Дотик
- Автор: Маккалоу Колин
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0590-4
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Дотик». Краткое содержание книги:
Александр Кінрос, байстрюк із Шотландії, має неймовірний дар — так званий дотик Мідаса, що допомагає йому до тридцяти п’яти років стати найбагатшою і найвпливовішою людиною в Новому Південному Уельсі, що в Австралії. У свій будинок, зведений на горі, у якій повно золота, він виписує собі юну дружину з бідного, але славного шотландського роду.
Однак зробити щасливою недосвідчену в коханні Елізабет Александр не зміг, тут його чарівний дотик був безсилий. Роками подружжя лише співіснувало у розкоші, аж поки Елізабет не закохалася у сина коханки свого чоловіка…
— Її чоловік і так, напевне, віддав за мене свій голос.
— Колись жінки теж отримають право голосу, містере Тальгарт. Ви не можете виступати за демократію, рівність і таке інше і не помічати, що жінки — теж громадяни.
— Я абсолютно не сприймаю таке поняття, як слуга.
— Тоді не поводьтеся з нею, як зі слугою, містере Тальгарт. Поводьтеся з нею, як з представницею своєї професії, чиєю функцією є прибирання. Що ж тут поганого? Платіть їй добре і вчасно, дякуйте за прекрасно виконану роботу, дайте їй відчути, що вона потрібна, бажана, — це аж ніяк не зашкодить вашим стосункам з виборцями, коли якась жінка вихвалятиме свого демократичного роботодавця перед усіма знайомими. Голосують лише чоловіки, це так, але жінки впливають на їхнє голосування досить часто, я в цьому не сумніваюся. Тому найміть прибиральницю, а самі займіться вашим городом, щоб зменшити ваше черевце.
— Маєте рацію, — погодився він з неспокійним серцем, наливаючи окріп у чайник. Потім поставив на стіл чашку з цукром. — Боюся, цукор загиджений тарганами, та й молока у мене немає.
— Придбайте собі холодильник. У цьому районі має бути розвізник льоду, він зміг би постачати лід, коли вас немає вдома, — однаково тут красти нічого. Вам доведеться вивести тарганів, вони живуть у стічних трубах та каналізації, скрізь, де є бруд, вони заражають харчі, до яких добираються, — бачите, як вони засиділи край вашої цукорниці? Це — смертельно небезпечно. Я не сумніваюся, що в Арнкліфі є хворі на тиф, не кажучи вже про віспу та дитячий параліч. Ви — член парламенту. Змусьте цих тюхтіїв та нероб зайнятися проблемою каналізації. Поки люди не навчаться підтримувати чистоту, Сідней буде небезпечним місцем для життя. Треба також вивести пацюків та мишей, інакше одного дня вибухне епідемія бубонної чуми. — Нелл узяла чашку чорного чаю без цукру і з вдячністю його випила.
— Ви, здається, на інженера вчитеся? — несміливо спитав він. — Бо розмовляєте ви скоріше як лікар.
— Так, я невдовзі закінчую перший курс на інженерному факультеті, але насправді мені дуже хочеться бути лікарем, особливо тепер, коли жінкам дозволили вчитися на медичному.
Хоч як би він внутрішньо не опирався, Бід Тальгарт відчув, що вона йому подобається: Нелл була така діловита, логічна, вільна від жалості до самої себе. До того ж, незважаючи на критичні зауваження, її не відштовхнули його холостяцькі звички. Нелл Кінрос любила давати логічні й розумні відповіді на складні запитання. «Так шкода, що вона — потойбіч барикад, — подумав він. — Вона була б важливим поповненням для наших сил, навіть за кулісами».
Її радість не знала меж, коли він і справді видобув ящик з-під апельсинів і сів на нього, — як вона і підозрювала, Бід не переймався матеріальною стороною життя. «Уявляю, як його дратує оцей парламентський костюм! Б’юся об заклад, коли він на вихідні ходить на зустрічі з виборцями, то надягає прості робочі штани та сорочку з закоченими рукавами».
— У мене виникла гарна ідея, — раптом мовила вона, простягаючи чашку для нової порції чаю. — Замість їсти тістечка та розпивати чай під час зустрічей з виборцями пропонуйте їм нарубати дров, скопати город, переставити меблі. Так у вас будуть фізичні вправи і не буде часу наїдати пику.
— А чому ви до мене прийшли, міс Кінрос? — спитав Бід. — Гадаєте, що я чимось зможу вам допомогти?
— Звіть мене Нелл, а я вас зватиму Бід. Таке цікаве ім’я — Бід. Звідки воно?
— Це — родинне ім’я.
— Його звали преподобний Бід, він був монахом з Нортумберленда; кажуть, він здійснив пішу подорож до Рима і назад. Бід написав першу реальну історію англійського народу, хоча невідомо, був він саксом чи кельтом. Він жив у сьомому та восьмому сторіччях нашої ери і був дуже милою та святою людиною.
— Мені до цього нема чого додати, — з легким серцем мовив Тальгарт. — А звідкіля ви про все це дізнаєтеся?
— Я читаю, — просто відповіла вона. — У Кінросі не було іншого заняття, поки тітонька Рубі не дала мені роботу. Тому інженерна справа і є для мене такою легкою — я спочатку вивчила практику, а теорія прийшла потім. Мені просто потрібен диплом.
— Ви й досі не сказали, за чим прийшли.
— Я хочу, щоб ви поговорили зі злобним старим шотландцем на ім’я Анґус Робертсон, який працює профспілковим старостою цеха на підприємстві «Константин Дріллз». Мені потрібно набути досвіду в їхньому цеху, власники дали мені згоду, але Робертсон навідріз відмовився.