Гаррі Поттер і келих вогню
- Автор: Роулинг Джоан Кэтлинг
- Серия: Гарри Поттер #4
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-40-7
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і келих вогню». Краткое содержание книги:
Дамблдор незгідно шморгнув своїм довгим, гачкуватим носом.
— А, я й забув... ви ж, Албусе, не любите дементорів, — на обличчі Муді з'явилася крива посмішка.
— Не люблю, — спокійно відповів Дамблдор. — Мені здається, що міністерство робить неправильно, маючи справи з такими створіннями.
— Але ж для цієї мерзоти... — неголосно пробурмотів Муді.
— Каркароф, ви кажете, що готові назвати нам імена, — промовив містер Кравч. — Ми слухаємо.
— Ви повинні зрозуміти, — поквапцем заговорив Каркароф, — що Той-Кого-Не-Можна-Називати завжди діяв таємно... він волів, щоб ми... тобто його прибічники... Я зараз щиро шкодую, що колись зарахував себе до них...
— Давай далі, — глузливо посміхнувся Муді.
— ...ми ніколи не знали імен усіх своїх колег — тільки йому це було відомо...
— Дуже мудро. Щоб такий, як Каркароф, не зміг усіх виказати, — пробубонів Муді.
— Але ж ви кажете, що маєте для нас якісь імена, — промовив містер Кравч.
— Я... Я маю, — затамувавши подих, сказав Каркароф. — І наголошую, що це дуже важливі прибічники. Я на власні очі бачив, як вони виконували його накази. Надаю цю інформацію на знак того, що я цілком і повністю його зрікаюся, і що я переповнений каяттям, таким глибоким, що ледве...
— То які це імена? — перебив його містер Кравч.
Каркароф глибоко вдихнув.
— Це Антонін Дологов, — сказав він. — Я... Я бачив, як він закатував незліченну кількість маґлів та... та супротивників Темного Лорда.
— І сам йому допомагав катувати, — пробурмотів Муді.
— Ми Дологова вже заарештували, — сказав Кравч. — Спіймали його відразу після вас.
— Невже? — очі Каркарофа розширилися. — Я... я дуже радий це чути!
Та було помітно, що це не так. Каркарофа новина вразила. Він назвав ім'я — і це нічого йому не дало.
— Ще якісь? — холодно спитав Кравч.
— Так-так... був іще Розьє, — швидко вигукнув Каркароф. — Еван Розьє.
— Розьє мертвий, — сказав Кравч. — Його теж упіймали незабаром після вас. Він вирішив за краще відбиватися, і був убитий у сутичці...
— І забрав з собою частинку мене, — прошепотів Муді. Гаррі придивився й побачив, як він показує на свій ніс, де не вистачало чималого шматка.
— Розьє заслужив смерті, як ніхто! — сказав Каркароф. У його голосі вчувалися панічні нотки. Він почав боятися, що його інформація не знадобиться міністерству. Погляд Каркарофа метнувся до дверей, за якими, поза сумнівом, на нього чекали дементори.
— Ще якісь? — запитав Кравч.
— Так! — закивав Каркароф. — Ще Траверс — він помагав убивати Маккінонів! Мульцибер — він спеціалізувався на заклятті "Імперіус" і змусив силу-силенну людей до жахливих вчинків! Ще Руквуд — він був шпигуном і постачав Тому-Кого-Не-Можна-Називати корисну інформацію з самого міністерства!
Цього разу Каркароф, здається, влучив у яблучко. Публіка загула, перемовляючись.
— Руквуд? — перепитав містер Кравч, киваючи жінці, що сиділа перед ним. Та відразу ж почала щось писати на аркуші пергаменту. — Авґустус Руквуд з відділу таїнств?
— Саме так, — швидко підтвердив Каркароф. — Думаю, він використовував добре налагоджену мережу чарівників, що збирали інформацію, як усередині міністерства, так і за його межами...
— Але Траверса й Мульцибера ми вже взяли, — сказав містер Кравч. — Каркароф, якщо це все, вас повернуть до Азкабану, поки ми не вирішимо...
— Це ще не все! — у відчаї закричав Каркароф. — Стривайте, я скажу ще!
Навіть у світлі смолоскипів Гаррі бачив, як Каркароф укрився потом. Його бліде лице різко контрастувало з чорним волоссям та бородою.
— Снейп! — заволав він. — Северус Снейп!
— Снейпа наша рада виправдала, — холодно мовив Кравч. — За нього поручився Албус Дамблдор.
— Ні! — з усієї сили закричав Каркароф. Ланцюги не відпускали його з крісла. — Я вас запевняю! Северус Снейп — смертежер!
Дамблдор звівся на ноги:
— Я вже давав свідчення з цього приводу, — спокійно промовив він. — Северус Снейп і справді був смертежером. Та він перейшов на наш бік ще перед падінням лорда Волдеморта. Ризикуючи собою, він шпигував на нашу користь. Тепер з нього такий самий смертежер, як і з мене.
Гаррі глянув на Дикозора Муді, обличчя якого мало вельми скептичний вираз.
— Що ж, Каркароф, — незворушно сказав Кравч. — Ви нам допомогли. Я перегляну вашу справу. А поки що ви повернетеся до Азкабану...
Голос містера Кравча почав стихати. Гаррі озирнувся. Підвал танув, наче дим. Усе зникало, він бачив лише власне тіло, решту поглинала темрява...