Основи кримінально-правової кваліфікації
- Автор: Навроцький В’ячеслав Олександрович
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «Основи кримінально-правової кваліфікації». Краткое содержание книги:
Для науковців, студентів юридичних вищих закладів освіти, юристів-практиків.
- КК;
- Конституція;
- міжнародно-правові договори, ратифіковані Україною.
Якщо ж інші (не кримінально правові акти), передбачають правомірність відповідної поведінки, то слід шукати в КК положення, під які “підпадають” обставини, з врахуванням яких певні діяння не визнаються злочинами. Разом із тим, доводиться констатувати, що
Схожість злочинів і діянь, вчинених за обставин, які усувають злочинність діяння
Схожість злочинів і діянь, вчинених за обставин, які усувають злочинність діяння виявляється лише за їх зовнішніми ознаками — ознаками ознаками об’єктивної сторони. Насамперед, вона виявляється у заподіянні шкоди, яка водночас виступає наслідками відповідних злочинів.
В той же час, при вчиненні аналізованих діянь:
- не порушується об’єкт кримінально-правової охорони. Адже заподіяна шкода не виступає суспільно-небезпечними наслідками. Відповідні ж суспільні відносини не порушуються, а, інші об’єкти, навпаки, охороняються завдяки заподіянню шкоди в ході вчинення діянь, вчинених при обставинах, які усувають їх злочинність;
- відсутня вина. Вина виражає негативне ставлення суб'єкта злочину до охоронюваних соціальних цінностей, усвідомлення суспільно-небезпечного характеру свого діяння (при умислі), оцінку заподіюваних або можливих наслідків як суспільно небезпечних. Якщо ж діяння, вчиняється за обставин, що усувають їх злочинність, то особа переконана в правомірності і суспільній корисності (чи, принаймні, допустимості) заподіяння шкоди, не оцінює свою поведінку як протиправну і суспільно небезпечну.
В цілому викладене підтверджує зроблений вище висновок про те, що діяння, вчинені при обставинах, які виключають злочинність діяння, характеризуються відсутність усіх ознак складу злочину. За умови відсутності в КК окремих норм, які регламентують виключення злочинності діяння (розділ VІІІ Загальної частини КК), скоєне слід було б оцінювати як незлочинне діяння, а його “не злочинність” базується на відсутності обов’язкових ознак складу злочину — тих, які відносяться до об’єкта та суб’єктивної сторони складу злочину.
Оскільки законодавець виділяє такого роду “відсутність складу злочину” в окремий інститут кримінального права (зокрема, з метою акцентувати увагу на правомірності заподіяння шкоди при певних обставинах спростити), то це має враховуватися при кримінально-правовій кваліфікації. Застосуватися має не загальна норма, яка передбачає відсутність складу злочину, як обставину, яка виключає провадження у кримінальній справі, а спеціальні — ті, що регламентують окремі види обставин, які виключають злочинність діяння. І, навпаки, при відсутності спеціальної норми про конкретну обставину, яка виключає злочинність діяння, повинна застосовуватися вказана загальна норма.
З викладеного випливає важливий висновок, який має значення для кваліфікації діянь, вчинених при наявності обставин, які виключають злочинність діяння, однак прямо не передбачені в КК[171] — вони повинні оцінюватися як діяння, вчинені при відсутності усіх ознак складу злочину.
Соціальна корисність (соціальна прийнятність) окремих обставин, які усувають злочинність діяння
В літературі висловлюється думка, що заподіяння шкоди при аналізованих обставинах є правомірним, більш того, як правило, корисним для суспільства[172].
Погодитися з цим важко, принаймні при оцінці таких випадків, як:
- уявна оборона (оборона від уявного посягання);
- крайня необхідність при співрозмірності заподіяної і усунутої шкоди;
- виконання наказу або розпорядження.
Тому більш прийнятною є позиція, згідно якої вчинення діянь та заподіяння шкоди при обставинах, які усувають їх злочинність в одних випадках є соціально сприйнятним, допустимим, а лише в інших — соціально корисним.
Види обставин, які виключають злочинність діяння
В теорії кримінального права висловлюється думка, що коло обставин, які виключають злочинність діяння включає в себе:
1) обставини, передбачені розділом VІІІ Загальної частини КК “Обставини, що виключають злочинність діяння”;
2) обставини, що передбачені статтями Особливої частини КК і стосуються якогось одного виду злочину[173].
Розвиваючи ці положення, їх автор — проф. Ю.В. Баулін 21 листопада 2001 р. на засіданні круглого столу “Проблеми реалізації нового кримінального кодексу України” (м. Київ, Інститут держави і права НАН України ім. В.М. Корецького) висловив думку, що в КК є більш широкий інститут обставин, що виключають злочинність діяння. До них, крім тих, які передбачені нормами розділу VІІІ Особливої частини КК, на думку цього вченого, слід віднести ще й заподіяння шкоди внаслідок казусу, особою, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, малозначність та ряд інших, конкретно ним не названих[174].
171
В теорії кримінального права загальновизнано, що до обставин, які виключають злочинність діяння, відносяться як ті, що прямо передбачені Загальною частиною КК, так і ті, що, окремими статтями КК не регламентовані. Очевидно, що істотне розширення в КК 2001 р. переліку аналізованих обставин, не виключає того, що цілий ряд із них залишився поза законодавчою регламентацією. Зокрема, до них відноситься використання свого права (якщо це пов’язано з заподіянням шкоди іншим особам), згода потерпілого на заподіяння шкоди.
172
Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професора П.С. Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 192 (автор цього положення — П.П. Андрушко).
173
Кримінальне право України. Загальна частина. За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. — С. 249.
174
Баулін Ю.В. Деякі принципові новели Загальної частини Кримінального кодексу України та проблеми їх застосування // Правова держава. Щорічник наукових праць. Випуск тринадцятий — К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. — С. 315.