Будинок безлічі шляхів
- Автор: Джонс Диана Винни
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-421-9
- Переводчик: Андрей Порытко
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Будинок безлічі шляхів». Краткое содержание книги:
Пітер спроквола й неохоче відламав шматок яблучного пляцка. Приблуда заметляла розтріпаним хвостиком і стежила сповненим сподівання поглядом за кожним його рухом. Здавалося, вона точно знає, що саме Пітер робить, незважаючи на завісу з бульок.
— Я бачу, що ти маєш на увазі, — сказав Пітер, передаючи шматок Приблуді. Собачка акуратно вхопила його зубами, зіскочила зі столу на стілець, а звідти на підлогу, і потрюхикала пригощатися пляцком кудись за торби з пранням.
— Як щодо чогось гарячого попити? — запитав Пітер.
Чогось гарячого попити — це те, про що Чарліна мріяла ще від моменту падіння з урвища.
— Чудова ідея, — сказала вона. — Зроби, якщо тільки знайдеш як.
Пітер розігнав бульки з-перед обличчя і подивився на шеренги чайничків на столі.
— Хтось же заварив весь цей чай, — сказав він.
— Певно, дідусь Вільям, — сказала Чарліна. — Тому що не я.
— Але це означає, що це можливо, — зауважив Пітер. — Не стій там зі страдницьким виглядом, а пошукай каструльку чи щось таке.
— Ось ти і пошукай, — парирувала Чарліна.
Пітер кинув на неї спопеляючий погляд і рушив, відмахуючись на ходу від бульок, у бік раковини. Дійшовши, він, природно, зробив відкриття, яке перед тим уже зробила Чарліна.
— Тут нема кранів! — вигукнув він недовірливим тоном. — І всі ці каструлі брудні. А звідки він бере воду?
— На подвір’ї є колонка, — неприязно повідомила Чарліна.
Пітер дивився крізь бульбашки у вікно, по якому досі стікали дощові потоки.
— Тут є туалет? — запитав він.
Не встигла Чарліна відкрити рота, щоби пояснити, як туди потрапити, а він вже рвонув, вимахуючи руками, через усю кухню до протилежних дверей, відчинив їх — й опинився у вітальні. Бульки вихором влетіли на звільнене ним місце, коли він сердито повернувся в кухню.
— Це що, такий жарт? — недовірливо спитав він. — Чарівник же не може мати лише ці дві кімнати!
Чарліна зітхнула, щільніше обмотала навколо себе кофтину і пішла показувати.
— Відкриваєш двері ще раз і повертаєш наліво, — пояснила вона — і ледве встигла впіймати Пітера, який уже повертав направо. — Ні. Цей шлях веде у дуже дивне місце. Наліво — це сюди. Ти що, не розрізняєш?
— Ні, — сказав Пітер. — Ніколи не розрізняв. Зазвичай я для цього пов’язую собі ниточку на палець.
Чарліна закотила очі та пхнула його наліво. Вони опинилися в коридорі, в кінці якого у вікно голосно барабанив дощ. Поки Пітер роззирався, приміщення потрохи наповнилося світлом.
— Ось тепер можеш повернути направо, — сказала Чарліна, підштовхуючи Пітера у відповідному напрямі. — Туалет за оцими дверима. А цей ряд дверей — спальні.
— А! — благоговійно вимовив Пітер. — Він викривляє простір. Оцього я хотів би в нього навчитися. Дякую, — додав хлопець і зачинився в туалеті.
До Чарліни, яка навшпиньки пішла в кабінет, долинув його голос:
— О, класно! Крани! Вода!
Чарліна прошмигнула в кабінет дідуся Вільяма і замкнула двері, а смішна покручена лампа на столі відразу ж засвітилася і почала розгорятися. Поки Чарліна дійшла до столу, тут стало майже так само світло, як удень. Вона відсунула «Дас Цаубербух» і взяла стосик листів, що лежали під книгою. Треба було перевірити. Якщо Пітер каже правду, то один із цих листів із проханням узяти в учні — від нього. Оскільки перед тим вона лише нашвидку їх проглянула, то не могла згадати, чи бачила такий лист від Пітера. Якщо ж у цій купці листа від Пітера не було, то вона має справу із самозванцем, не виключено, що з іще одним лабоком. Чарліна мусила це знати.
Лист від Пітера виявився посередині стосика. Чарліна надягла окуляри і стала читати:
Шановний Чарівниче Норланде,
стосовно мого навчання у Вас, чи було б зручно, якби я прибув до Вас через тиждень, а не восени, як було домовлено? Моя мати від’їжджає до Інгарії та воліла би прилаштувати мене до свого від’їзду. Якщо з Вашого боку не буде заперечень, я з’явлюся у Вашому домі тринадцятого числа цього місяця.
Сподіваюся, Вам це зручно.
Щиро Ваш
Пітер Регіс
«Скидається на те, що все гаразд!» — подумала Чарліна зі змішаним почуттям полегкості та роздратування. Коли вона переглядала кореспонденцію попереднього разу, то, певно, зачепилася оком за слово «навчання» вгорі та слово «сподіваюся» внизу, а «навчання» та «сподіваюся» були у всіх цих листах. Тож вона подумала, що це просто одне із прохальних послань. Виглядало на те, що дідусь Вільям подумав так само. А може, він був надто хворий, щоб відповісти. Як би там не було, очевидно, вона приречена на Пітерове товариство. «От халепа! Ну, принаймні він не зловмисник», — подумала вона.