Американська трагедія
- Автор: Драйзер Теодор
- Год: 1955
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Переводчик: Леонид Иванович Смилянский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Американська трагедія». Краткое содержание книги:
Батько й мати Гріфітси весь час відчували, що через історію з Естою їм слід виїхати з Канзас-Сіті й оселитися в Денвері. А Клайд упертіше, ніж будь-коли, хотів залишитися в Канзас-Сіті. Вони можуть їхати, але в нього тут хороша робота, і він має намір триматися за неї. Якщо вони поїдуть, він знайде собі кімнату, і все буде гаразд. Але цей план зовсім не подобався Гріфітсам.
А яка величезна зміна сталася в житті Клайда! Того ж першого вечора, рівно о п’ятій сорок п’ять, він з'явився до м-ра Уіпла, свого найближчого начальника, і той поставився до нього схвально, — не тільки за те, що на ньому добре лежав формений костюм, але за його вигляд у цілому, — і з цієї хвилини весь світ для нього зовсім змінився. Клайд і ще сім юнаків виструнчились перед м-ром Уіплом у службовому приміщенні, яке межувало з бюро обслуговування, і начальник оглянув їх; після того, як тільки годинник продзвонив шість разів, весь загін промарширував вестибюлем повз головне бюро і великі сходи до конторки м-ра Уіпла і далі, до довгого ослона. Тут усі вісім хлопчиків сіли (Клайд — останнім у ряді), чекаючи викликів, готові кинутися виконувати будь-яке доручення: змінена команда м-ра Уіпла була відведена в приміщення для службовців і там відпущена. Пост м-ра Уіпла за конторкою на зміну йому посів м-р Барнс.
Дзень!
Задзвонив дзвоник біля конторки номерного клерка, і перший хлопчик побіг.
Дзень! — продзвеніло знову, і підхопився другий хлопчик.
— Черговий! До центрального входу! — гукнув м-р Барнс, і третій хлопчик поплив по мармуровій підлозі до дверей і підхопив чемодани нового пожильця, чиї білі бакенбарди і не по літах світлий шерстяний костюм навіть недосвідчене око Клайда помітило за сто кроків. Таємниче й священне видіння — чайові!
— Черговий! — знову гукнув м-р Барнс. — Довідайся, чого хоче дев’ятсот тринадцятий. Води з льодом, певно.
І четвертий хлопчик зник.
Клайд, весь час пересуваючись на ослоні слідом за Хегландом, якому доручено було трохи його підучити, напружено вдивлявся й прислухався. Нерви його були такі натягнуті, що він насилу дихав, раз у раз здригався й ніяк не міг всидіти спокійно; Хегланд, нарешті, сказав йому:
— Кинь ти боятися. Дужче тримай віжки, зрозумів? Усе буде гаразд. Мене спочатку теж трусило, з новаками завжди так. Але це ж не робота. Легше треба, от що. І нема чого витріщатися на всі боки — дивися прямо перед собою, ніби й ніщо тебе не обходить.
— Черговий! — знову гукнув м-р Барнс.
Клайд ледве тямив, про що говорив Хегланд.
— Сто п’ятнадцятий вимагає паперу і пер.
П’ятий хлопчик зник.
— Де ви берете папір і пера, коли треба? — благальним тоном засудженого до страти спитав Клайд свого навчителя.
— Я ж тобі казав, — у клерка, де ключі видають. Онде, ліворуч. Він дасть і паперу, і пер. А воду з льодом береш у тому залі, де ми Щойно ставали на перевірку. Отам, у кутку, маленькі двері, бачиш?
Хлопцеві, який наливає воду, інколи даси десять центів, — його теж треба задобрити.
Дзень! — дзвоник номерного клерка.
Шостий хлопчик, не кажучи ні слова, пішов виконувати якесь доручення.
— І ще запам'ятай, — провадив далі Хегланд, переконавшись, що надходить його черга, і поспішаючи дати Клайдові останні поради — Коли захочуть чого випити, напої одержиш отам, за їдальнею. Та не плутай назв, бо пожильці розсердяться. А коли ввечері будеш показувати номер, — опусти штори та ввімкни світло, а коли треба що в їдальні, розшукай там старшого та ткни йому в руку, — зрозумів?
— Черговий!
Хегланд підхопився і зник.
Тепер Клайд був першим номером. Четвертий уже знову сідав біля нього, пильно поглядаючи — чи не потрібні будуть де-небудь його послуги.
— Черговий! — вигук Барнса.
Клайд підхопився і став перед ним, радіючи, що ніхто не входить з чемоданами, але його мучив страх, що він не зрозуміє доручення або виконає його недосить швидко.
— Довідайся, чого хоче вісімсот вісімдесят другий.