Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота
- Автор: Дашкевич Роман
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: Червона Калина
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота». Краткое содержание книги:
Спогади генерал-хорунжого Армії УНР про участь Січових стрільців у визвольній боротьбі українського народу на Наддніпрянщині 1917–1920 рр.
Полк. Коновалець і деякі старшини знали д-ра Донцова зі Львова, де він студіював на університеті. Знали його як завзятого соціял-демократа і ніяк не годні були зрозуміти, як д-р Донцов міг за такий короткий час змінити свої політичні погляди і стати проти зорганізованої української, так сказати, демократії та перейти до гетьмана Скоропадського. Нарада не довела до нічого. Старшини і далі стояли на становищі, що гет. Скоропадський окружився вже москалями і при помочі німецького війська усунув українську владу УНР, тому СС не можуть перейти до нього на службу.
Приїхав пор. Курах і повідомив, що Запоріясці стоять в околиці Олександрівська (Запоріжжя), що був прийнятий начальником 1-ої Запорізької Дивізії, отаманом Болбочаном. От. Болбочан дуже радо погодився прийняти хоч би усіх Січових Стрільців до своєї дивізії. Погодився, що Січові Стрільці будуть творити окремі сотні при 2-ім Запорізькім Полку під командою своїх стрілецьких старшин. СС затримають свою стрі лецьку команду і свої стрілецькі порядки. Чостини Запорізького Корпусу були організовані за зразками російської армії, а СС за австрійськими зразками. Батерія увійде до 1-го Легко-гарматнього Запорізького Полку, як 4-та батерія. Четверта батерія була в проекті. Був призначений командир батерії підполк. Омеліянів, але організація ще не почалася. Призначений командир мав би лишитися, а сот. Дашкевич мав бути старшим старшиною по батерії і мав би обняти муштрову частину, а командир батерії — господарську частину. Команда і порядки у батерії мали б лишитися стрілецькі, так як були. Багато у наладнанні цих справ помогли — сот. Юліян Чайківський, який був політичним референтом у 1-ій дивізії, і сот. Заремба, адьютант отамана Натієва, командира корпусу. Обидва вони були з Галичини, студенти львівського університету.
Усе було в порядку. Гармаші тішилися, що знайшовся вихід з прикрої ситуації.
Сот Дашкевич порозумівся з військовим етапом у Києві, де урядували ще прихильники УНР і Січових Стрільців. Етап згодився видавати стрільцям військові поїзні квитки до Олександрівська, коли зголосяться з посвідкою батерії СС, що вони є здемобілізовані.
Першими з батерії виїхали до Запоріжців хор. Гриценюк і хор. Пилькевич. Вони дістали доручення на місці збирати гармашів, які будуть приїжджати, заопікуватися ними і полагодити всякі формальності у корпусі Запоріжців. Далі висилано гармашів. На дорогу кожний гармаш діставав консерви, а в етапі діставав військові документи на проїзд залізницею. Сот. Дашкевич з пор. Курахом почали виставляти потрібні посвідки таки у Михайлівськім манастирі. Зголошувалися гармаші, а далі й піхотинці. Полк. Коновалець схвалив плян, щоб стрільці виїжджали до Запорізького Корпусу. Зарядив, щоб стрільцям видавати ще кількадесят карбованців на дорогу і щоб привезти до Михайлівського манастиря консерви з полкового постачання, які видавалося б на дорогу стрільцям, бо батерія зужила вже свої запаси.
У Михайлівському манастирі видавано посвідки, гроші, консерви від ранку до пізнього вечора. Стрільці всіх родів зброї голосились і виїжджали з Києва до Запоріжців.
Гетьманці довідалися про те, що у Михайлівському манастирі, де за часів УНР містилася батерія СС, видається посвідки на переїзд до Запорізького Корпусу. Одного дня стрільці повідомили сот. Дашкевича, що іде озброєний відділ в сторону манастиря. Хутко сховано цілу канцелярію. Стрільці, які чекали на посвідки розійшлися. Сот. Дашкевич і пор. Курах вийшли з кімнати, і стрінули озброєний відділ. Командантом відділу був колишній командант станції в Коростені, який у лютому 1918 р. виїжджав із сот. Дашкевичем по різних пригодах з Коростеня до Житомира. Здається, тому він і не захотів урядувати. Гарно поздоровив сот. Дашкевича, значуче усміхнувся і пішов до манастиря. Зайшов до кімнати, де видавалося посвідки. Там нікого не було і відійшов. Сот. Дашкевич і пор. Курах вернулися назад і далі видавали посвідки, гроші, консерви. А далі стрільці вже й перестали зголошуватися. До Запоріжців виїхали всі, хто тільки хотів. У половині травня 1918 р. видавання посвідок і висилання стрільців до Запорізького Корпусу було закінчене.
Сат. Дашкевич і пор. Курах попрощалися з полк. Коновальцем, полк. Мельником і старшинами, які лишалися у Києві і від’їхали вниз по Дніпрі. Відвідали могилу Тараса Шевченка у Каневі, а далі подалися на Запоріжжя.