Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)

- Оленя?! - заревів шинкар. - Та то був цап, дебіле!

- Що ж, ми помилилися, - буркнув другий смертежер. - Але ще раз порушиш комендантську годину, то ми вже не будемо такі поблажливі!

Смертежери подалися назад до Високої вулиці. Герміона полегшено застогнала, вислизнула з-під плаща й сіла на стілець з хиткими ніжками. Гаррі щільно завісив штори і скинув плаща з себе й Рона. Вони чули, як шинкар унизу запирає двері на засув і піднімається вгору сходами.

Гаррі подивився на камін. На ньому під портретом дівчини стояло маленьке прямокутне дзеркальце.

Шинкар зайшов до кімнати.

- Кляті дурбелики! - різко кинув він, розглядаючи їх по черзі. - Що ви собі думали, коли сюди перлися?

- Дякуємо вам, - пробурмотів Гаррі, - навіть не знаємо, як вам віддячити. Ви нас врятували.

Шинкар щось буркнув. Гаррі підійшов до нього, намагаючись розгледіти лице під довгим цупким сивим волоссям і бородою. Шинкар був в окулярах. За брудними скельцями ховалися пронизливі блакитні очі.

- Це ж ваше око я бачив у дзеркальці.

У кімнаті запала тиша. Гаррі й шинкар дивилися один на одного.

- Це ви прислали Добі.

Шинкар кивнув і пошукав поглядом ельфа.

- Думав, він буде з вами. Де ви його залишили?

- Він загинув, - відповів Гаррі. - Його вбила Белатриса Лестранж.

На шинкаревому лиці не здригнувся жоден м’яз. Помовчавши, він сказав:

- Прикро це чути. Непоганий був ельф.

Він відвернувся й, тицяючи чарівною паличкою, почав засвічувати лампи.

- Ви - Еберфорс, - сказав Гаррі, втупившись у його спину.

Той цього не підтвердив і не заперечив, а просто нахилився, щоб розпалити камін.

- Де ви його взяли? - запитав Гаррі, підходячи до Сіріусового дзеркальця, точнісіньку копію якого він розбив майже два роки тому.

- Купив у Данґа десь рік тому, - відповів Еберфорс. - Албус мені тоді сказав, що це таке. Я намагався тримати тебе на оці.

Рон аж зойкнув.

- Срібна лань! - схвильовано вигукнув він. - Це теж були ви?

- Що ти таке мелеш? - здивувався Еберфорс.

- Хтось вислав нам патронуса-лань!

- З такою головою, синку, ти міг би стати смертежером. Хіба ж я щойно не показав, що мій патронус - цап?

- О, - зніяковів Рон. - Так... Я ж голодний! - додав він, захищаючись, коли в животі в нього страшенно забурчало.

- Зараз щось пошукаю, - сказав Еберфорс і вийшов з кімнати, а невдовзі повернувся з великою паляницею, сиром та олов’яним глечиком з хмільним медом і поставив це все на столик біля каміна. Вони почали жадібно їсти й пити, і якийсь час панувала тиша, порушувана тільки потріскуванням вогню, дзенькотом келихів і плямканням.

- Ну що ж, - сказав Еберфорс, коли всі досхочу наїлися, а Гаррі й Рон сонно розвалилися в кріслах. - Треба подумати, як вам найкраще звідси вибратися. Вночі не можна, ви ж самі чули, що буває, коли хтось поночі виходить надвір. Спрацьовує закляття «котячий концерт», і всі на вас накидаються, як посіпачки на доксині яйця. Навряд чи мені вдруге пощастить видати цапа за оленя. Дочекаймося світанку, коли мине комендантська година, тоді знов накинете плащ і підете звідси пішки. Як вийдете з Гоґсміда, тримайте курс на гори, а вже там зможете роз’явитися. Може, зустрінете Геґріда. Він переховується там у печері разом з Ґропом, бо їх хочуть заарештувати.