Відьмак. Володарка Озера

…яко й інших Вірних, так і Св. Філіппу обмовлено, що, мовляв, до зради королівства дійшла, що до заворушень і заколотів під’юджує, що люд підбурює й заколот готує. Вільмерій, єретик та сектант, що архіжерцем самовільно звався, Св. схопити повелів, до в’язниці темної та суворої кинув і там холодом і голодом катував, волаючи, аби вона гріхи на себе взяла та аби видала, які з них вчинила. І показував Вільмерій Св. Філіппі інструмент мерзенний для муки й погрожував дуже. Св. тоді лише в пику йому плюнула й у содомії звинуватила.

Наказав єретик із неї шати обдерти й голу воловими жилами сікти без милосердя та під нігті тріски забивати. І постійно при тому запитував і закликав, аби від віри своєї й від Богині вона відреклася. Але тільки розсміялася Св. і порадила йому, аби йшов він геть.

Наказав тоді він Св. до катівні тягнути, по всьому тілу залізними острогами та гаками гострими дерти та боки її свічками смалити. Але хоча й катована, Св. у тілі смертному безсмертну терплячість виказувала. Аж кати оті ослабли й з великим страхом відступили, але Вільмерій грізно на них гарикнув та наказав, аби й далі її мучили та руками прикладалися сильніше. Узялися тоді Св. Філіппу залізом розпеченим пекти, члени із суглобів вибивати та перси жіночі кліщами рвати. І в тих-то муках вона, нічого не визнавши, сконала.

А Вільмерія-м’ясника, про що у Св. Отців читай, така кара пізніше спіткала, що воші його та робацтво живого обсіли й морили, аж увесь він зогнив та подох від того. А смердів, наче пес, тож його без погребіння до річки кинути мусили.

Через що Св. Філіппі хвала й корона мученицька, Матері Великій Богині на велику хвалу, а нам наука та пересторога, амінь.