Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Якщо тобі вистачає мізків зрозуміти це, — глянула вона на нього, — то яка тобі користь підпорядковуватися наказам божевільної? Це лише прирече тебе на смерть, і тоді ти не зможеш виконати наказ твоєї королеви. Наполягаючи на своєму, ти позбавиш свій народ твоєї допомоги, тієї самої, яку ти проголошуєш своїм найпершим обов'язком. Чому б тобі просто не зробити те, що потрібно і правильно, і не допомогти нам захистити твій народ? По правді кажучи, поки що своєю поведінкою ти лише продемонстрував повну відсутність здорового глузду, не кажучи вже про честь.
Він подивився на неї палаючими від люті очима. Кісточки пальців побіліли.
— Тепер вам доведеться мене почути, Мати-сповідниця. Якщо я буду керуватися своєю честю — хай це і буде коштувати мені життя, — то цим лише пошаную мою родину, мою сестру, мою королеву і мою батьківщину. Батьківщину, створену і укріплену моїм батьком, королем Вайборном, і моєю матір'ю, королевою Бернардіною. Коли я був ще дитиною, мого батька, мого короля, відняли у моєї матері, моєї родини, моєї батьківщини Галеї. Відняли чарівною владою сповідниці — заради егоїстичного бажання роздобути чоловіка для твоєї матері, заради її егоїстичного бажання народити від сильного чоловіка дитину — тебе. А тепер ти, Мати-сповідниця — плід цієї крадіжки улюбленої нами людини, забраної у нас, коли я був дитиною, — ти хочеш відняти мене у моєї сестри? А її відняти у нашої країни? Останній обов'язок, покладений на мене батьком, перш ніж твоя мати відняла його у нас і знищила як особистість лише тому, що він був хорошим і вона забажала його, — це що я повинен завжди з честю виконувати свій обов'язок щодо моєї сестри і моєї батьківщини. І я виконаю останній покладений на мене батьком обов'язок у що б то не стало, навіть якщо ти і вважаєш це безумством.
Келен в повному подиві дивилася на нього.
— Мені дуже шкода, що ти так це сприймаєш, Гарольд.
Його обличчя постаріло і змарніло.
— Я знаю, що ти не у відповіді за те, що було ще до твого народження, і завжди буду любити в тобі частинку мого батька, але я як і раніше людина, змушена жити з цим тягарем. Тепер я повинен бути щирий перед самим собою, рахуватися з власними почуттями.
— Власними почуттями, — луною повторила Келен.
— Так, Мати-сповідниця. Такі мої почуття, я вірю в них.
Келен ковтнула клубок у горлі.
— Віра і почуття. Гарольд, ти такий же псих, як і твоя сестриця.
Вона різко випросталась і здійняла руки. Промовляючи вирок, вона в останній раз дивилася прямо в очі своєму єдинокровному братові, людині, якої ніколи не знала, крім як по імені.
— З світанку прийдешнього дня Д'харіанська імперія і Галєя перебувають у стані війни. Якщо завтра після сходу сонця я побачу тебе тут або хтось із моїх людей, ти будеш страчений за зраду. Я не дозволю, щоб мої хоробрі воїни загинули заради зрадників. Імперський Орден, найімовірніше, поверне на північ, до долини Каллісідріна. Ви залишитеся одні. Вони виріжуть вашу арію до єдиної людини, в точності як вирізали населення Ебініса. А Джеган віддасть твою сестру на потіху своїм солдатам. І це буде на твоїй совісті, Гарольд, тому що ти відмовляєшся думати, а замість цього дотримуєшся своїх почуттів та віри в те, чого не існує.
Гарольд, зчепивши руки за спиною і звівши підборіддя, не вимовив жодного слова. Келен продовжила:
— Передай Ціріллі, що краще їй сподіватися на ту долю, що я їй тільки що передрекла, тому що якщо Орден не обрушиться на Галею, це зроблю я. Я пообіцяла ніякої пощади Ордену. Зрада Галеї прирікає її на ту ж долю, що і Орден. Якщо Орден не добереться до Цірілли, то клянуся, це зроблю я. А коли захоплю її, то відвезу в Ейдіндріл і власноруч швиргону її в ту саму яму, звідки ти її витягнув, і буду відправляти туди до неї кожного ліпшого спійманого злочинного громилу до тих пір, поки вона жива.
Гарольд в жаху відсахнувся:
— Мати-сповідниця… Ви цього не зробите! — Погляд Келен сказав йому протилежне.
— Не забудь повідомити Ціріллу, що її чекає. Джебр швидше за все намагалася її врозумити, і опинилася за це у в'язниці. Цірілла відмовляється бачити безодню, що розверзлася перед нею, і ти йдеш туди разом з нею. Гірше того, ви тягнете туди з собою і ваших ні в чому не винних підданих.
Келен дістала галейський королівський клинок, взяла його за обидва кінці і, зціпивши зуби, зламала об коліно. Уламки вона жбурнула до ніг принца.
— Забирайся геть з моїх очей.
Гарольд повернувся до виходу, але не встиг зробити й кроку, як Зедд, піднявшись, простягнув руку, ніби просив його залишатися на місці.
— Мати-сповідниця, — вимовив Зедд, ретельно підбираючи слова, — по-моєму, ви дали волю емоціям. — Гарольд, зрадівши втручанню Зедда, вказав на Келен. — Скажіть їй, чарівник Зорандер. Скажіть їй!