Пригоди Олівера Твіста
- Автор: Диккенс Чарльз
- Серия: Вершини світового письменства #60
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: М. Пінчевський
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Пригоди Олівера Твіста». Краткое содержание книги:
Щаслива розв'язка — Олівера рятує «ідеальний джентльмен», містер Браунлоу, — розкриває оптимістичну впевненість письменника в торжестві людяності над злом і несправедливістю.
На острові Джекоба пакгаузи стоять порожні: дахів на них немає, стіни розвалюються, замість вікон — зяючі отвори, двері повипадали на вулицю, а з почорнілих коми-дів уже давно не куриться дим. Тридцять чи сорок років тому, до того як банкрутство й тяганина в канцлерському суді[55] розорили цю місцевість, вона процвітала, а тепер це справжнісінька пустка. Будинки не мають господарів; двері розчинені навстіж, і туди заходять усі, в кого вистачає на те сміливості; там вони живуть, там і вмирають. Тільки велика потреба в потаємній схованці або ж безнадійна скрута можуть змусити людину шукати собі притулку на острові Джекоба.
В кімнаті на горішньому поверсі однієї з тих будівель — у великому напівзруйнованому домі, в якому ще збереглися міцні двері та вікна і який стояв осторонь і був звернений, як і інші будинки, затиллям на рів, — сиділи троє чоловіків; вони час від часу стривожено й промовисто поглядали один на одного, але похмуро мовчали. Це були Тобі Крекіт, містер Чітлінг і третій — грабіжник років п'ятдесяти; обличчя його було спотворене перебитим у бійці носом і жахливим шрамом, здобутим, мабуть, за таких самих обставин. Це був збіглий каторжник Кегс.
— Було б краще, любий друже, якби ти, — звернувся Тобі до містера Чітлінга, — замість з'являтися сюди, знайшов собі якийсь інший притулок, коли в двох старих запахло смаленим.
— І справді, чого це ти, бовдуре, сюди припхався? — спитав Кегс.
— Оце маєш! А я гадав, ви зустрінете мене привітніше, — сумно мовив містер Чітлінг.
— Слухай, хлопче, — почав Тобі, — коли чоловік живе відлюдно, як от я, і тому має надійну схованку, куди не стромить носа жодна нишпорка, то йому не дуже-то безпечно вітати в себе молодого джентльмена — хоча він порядний і приємний партнер, коли є час перекинутися в карти, — якщо цей джентльмен потрапив у таке становище, як ти.
— А надто коли в цього відлюдника гостює його приятель, який повернувся з далеких країв раніше, ніж можна було сподіватися, і через свою сором'язливість не бажав одразу ж по приїзді стати перед суддями, — докинув містер Кегс.
На якусь хвилю запала мовчанка, а тоді Тобі Крекіт, ян видно, розуміючи, що всі його спроби зберегти свій звичний безтурботно-розв'язний тон будуть марні, обернувся до Чітлінга й спитав:
— А коли схопили Фейгіна?
— Саме в обід — о другій годині пополудні. Нам із Чарлі пощастило вибратися через димар пральні, а Болтер заліз у порожню бочку, головою вниз, але ноги в нього а біса довгі й стирчали назовні, тож і його схопили.
— А Бет?
— Бідолаха Бет! — мовив Чітлінг, і обличчя його ще дужче спохмурніло. — Вона пішла подивитися, кого вбито, та й ураз з'їхала з глузду: як почне репетувати на весь голос, як почне битися головою об стіну… На неї накинули гамівну сорочку й відвезли до лікарні. Там вона і лишилася.
— А де ж Чарлі Бейтс? — запитав Кегс.
— Блукав десь неподалік, щоб не з'являтися сюди, поки не смеркне, але скоро вже прийде, — відповів Чітлінг. — Тепер більше нікуди йти, бо в «Каліках» усіх переловили, і в буфетній — я ходив туди й сам бачив — повно-повнісінько нишпорок.
55
Канцлерський суд — верховний суд Англії, створений ще в часи феодалізму; сумно відомий зловживаннями своїх працівників.