Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна
- Автор: Браун Дэниел Джеймс
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-36-4
- Переводчик: Любовь Пилаева
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна». Краткое содержание книги:
Друга переносить нас до Німеччини, де Гітлер уже задумав свій найстрашніший план — Другу світову Перш ніж розв’язати війну, він прагне приспати ворога — показати, що Німеччина гостинна, вільна і мирна держава. Задля цього керівництво країни вирішує провести Олімпійські ігри 1936 року, куди, у складі збірної США з веслування, потрапляють наші герої.
Створена на основі реальних подій, книга розповідає про дружбу, вірність і відчайдушну боротьбу добра та зла. А головне — проводить паралелі з сучасним світом, змушує замислитись над тим, що подібний сценарій може повторитися, або навіть вже повторюється, сьогодні.
Кінооператори Лені Ріфеншталь снували довкола, відганяючи глядачів, коли ті затуляли їм вдалий вид для зйомки, та намагаючись уберегти своє обладнання сухим. У досконало оснащеній штаб-квартирі преси всередині елінга «Хаус Вест» сотні журналістів з усього світу перевіряли свої фототелеграфи та короткохвильове і стандартне устаткування для радіотрансляції. Білл Слейтер, коментатор «Ен-Бі-Сі», здійснив підключення до Нью-Йорка. Олімпійські судді тестували електронний пристрій хронометражу на фініші. Човен, обладнаний апаратурою для короткохвильової трансляції, зайняв свою позицію позаду стартової лінії. У першокласних елінгах по Лангер-Зее веслярі складали свій повсякденний одяг у шафки і почали одягати національні уніформи. Деякі з них розтягувались на масажних столах, щоб масажисти зняли перед змаганням напругу з їхніх спин і плечових м’язів. Американські хлопці знайшли вільний стіл і поклали на нього Дона Х’юма, що був наче мрець, закутаний у пальто, тримаючи його в теплі і сухості та даючи йому якнайдовше відпочити, наскільки можливо. Джордж Покок тим часом почав змащувати нижню частину обшивки «Husky Clipper» жиром кашалота.
О 14:30, коли хлопці ще продовжували готуватись у своєму елінгу, стартували перші перегони дня у класі чотиривесельних човнів із рульовим. Швейцарський екіпаж рано вискочив у лідери, але незабаром його обігнав німецький човен. Коли човни почали наближатись до фінішної лінії, американські хлопці почули наростаючий рев натовпу зовні, який почав скандувати: «Дойчланд! Дойчланд! Дойчланд!» Звук перейшов у крещендо, коли Німеччина проковзнула фініш, на цілих 8 секунд випередивши швейцарців. Потім до наспіву «Пісні Німеччини» приєдналися десятки тисяч голосів. Згодом ще глибший, гортанний рев піднявся із натовпу, скандуючи: «Зіг хайль! Зіг хайль! Зіг хайль!»
Адольф Гітлер прибув на регату, супроводжуваний великим почтом нацистських чиновників. У темному мундирі і дощовику на весь зріст, він постояв кілька хвилин, тиснучи руку президентові Міжнародної федерації академічного веслування, італійському швейцарцю Ріко Фіороні. Обидва посміхались і жваво перемовлялись. Потім Гітлер попрямував угору сходами до широкого балкона перед елінгом «Хаус Вест», зайняв своє почесне місце, дивлячись зверху на натовп і Лангер-Зее та тримаючи праву руку вгору. Свита розташувалася по обидва боки від нього. Глядачі і міжнародна преса побачили, що він привіз із собою майже всю еліту нацистської ієрархії. Справа від нього стояв Йозеф Геббельс. Натовп і далі гримів: «Зіг хайль!», поки, нарешті, Гітлер не опустив руку, і перегони продовжились.
Натовп незабаром отримав досить можливостей учиняти ще більше галасу. Того дня заплив за запливом німецькі веслярі штурмували маршрут перегонів попереду своїх конкурентів, вигравши золоті медалі в перших п’яти категоріях. Щоразу нацистський прапор піднімався перед «Хаус Вестом» наприкінці запливу, і щоразу натовп співав «Німеччина понад усе» дедалі голосніше. На балконі Геббельс, одягнений у світлий тренч і фетровий капелюх, театрально, майже як блазень, аплодував, коли кожен німецький човен перетинав фінішну лінію. Герман Герінг, у темному мундирі і дощовику, як і Гітлер, нахилявся і вдаряв по коліну з кожною перемогою Німеччини, а потім повертався і посміхався до Гітлера. Той, дивлячись у бінокль, просто з ентузіазмом кивав головою щоразу, коли німецький човен перетинав фініш першим. До 17:30 дощ ущух, і небо посвітлішало. Юрба була в нестямі від радості. Виглядало на те, що Німеччина, незважаючи на всі супротивні очікування, отримає абсолютну перемогу того дня.
У шостих перегонах у класі парних двійок німецький човен лідирував на всій дистанції до заключних 250 метрів, але британська пара Джек Бересфорд і Дік Саусвуд улаштували приголомшливе ралі й перемогли з відривом майже у 6 секунд. Уперше за весь день дивна тиша запанувала над курсом регати в Грюнау. В елінгу, востаннє перевіряючи такелаж на «Husky Clipper», Джордж Покок на мить зупинився і зрозумів із раптовою гордістю, що за старою звичкою стоїть, виструнчившись, і слухає «Боже, бережи короля».
Із наближенням останньої і найпрестижнішої спортивної події дня — перегонів у класі восьмивесельних човнів, натовп знову почав здіймати галас. Це була веслувальна категорія, перемогою у якій нації хизувалися більше, ніж у всіх інших, — максимальне випробування на здатність молодих людей веслувати разом, найбільший прояв сили, грації і звитяги на воді.