Німа смерть
- Автор: Кучер Фолькер
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-9248-9
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Німа смерть». Краткое содержание книги:
І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів.
Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він — той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим?
Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок — і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..
— Справа Вінтер зараз є пріоритетною, — сказав він, — ми, можливо, зараз на межі прориву. У будь-якому разі, зараз у нас осяжне коло підозрюваних, тож нам треба посилити тиск.
Осяжне коло залишалося, однак, іще доволі широким: усі, хто знав графік зйомок і мав доступ до освітлювальних риштовань, тобто, майже всі співробітники «Ля Бель» у Марієнфельде. І єдина особа поза цією групою людей — Манфред Оппенберґ, якому міг про все повідомляти Кремпін.
Та наразі у пошуках кіновбивці, як тепер його називали, належало пильно придивитися до кількох осіб, у середовищі яких Ґеннат сподівався знайти можливі мотиви вбивства. Бьому належало взятися до Оппенберґа, Ґрефові — подбати про Кору Белман, а Рат мав знову взяти на себе Віктора Майснера. Ґеннат показав трьом колишнім слідчим, що він ознайомився з протоколами допитів і, очевидно, не схвалював їх. Наказав надолужити всі три попередні невдачі.
Не сказавши нікому слова, Рат повернувся до свого кабінету. З усіх підозрюваних йому дістався саме Майснер, цей плаксій!
Веселенький день передбачався!
Еріка Фосс знову балакала по телефону. Кірі лежала під її столом і спала.
— Ось він саме прийшов, — сказала вона у слухавку, — зачекайте хвилинку, пане директоре поліції, я з’єдную.
Вона натиснула кнопку і поклала слухавку. Задзвонив телефон на столі комісара.
— Хто це? — запитав Рат. — Не Шольц?
Шеф кріпо був єдиним директором, з яким він був особисто знайомий на Алексі.
Еріка Фосс засміялася.
— Ні, — сказала вона доволі холодно. — Спробуйте трохи далі на захід.
— Ми що тут, у шаради граємо?
— Гей, ми сьогодні в гарному гуморі... — пробурмотіла вона, коли Рат сердито метнувся до свого кабінет, щоб покласти край пронизливому телефонному дзвінку.
— Інспекція А, комісар Рат, — сказав він у слухавку.
— Тебе непросто застати, мій хлопче!
Рат похмурим поглядом вибачився перед Фосс, вона у відповідь усміхнулася і стенула плечима. Він пішов зачинити двері.
— Батьку! А я думаю, що відбувається!
— Ти мав слушність, мій хлопче!
— А саме?
Енґельберт Рат нечасто погоджувався зі своїм сином.
— Щодо імені! Гаґедорн! Пряме попадання: Ґертруда Гаґедорн працювала секретарем правління «Дойче Банк» у Кельні з тисяча дев’ятсот двадцять сьомого по двадцять дев’ятий і була присутня на всіх засіданнях наглядової ради, на яких Конрад розмовляв з менеджером банку Брюнінґ про... ну, ці речі, ти знаєш, які саме. А потім ця пані Гаґедорн...
— ...переїхала у Берлін пів року тому.
— Ти вже все це знаєш?
— Я вже все владнав. Ти можете сказати міському голові, що питання успішно й остаточно закрите.
— Ви визначив відправника листів?
— Більше того — я стулив йому пельку.
— Мій хлопче, іноді ти мене неабияк дивуєш! Днями нічого не відбувається, і я починаю думати, чи не було помилкою довірити тобі цю важливу справу, а тоді ти різко вписуєшся у поворот.
— Я у жоден поворот не вписувався, а розв’язав складну проблему і зробив тобі і міському голові велику послугу!
— А хто то був, якщо не сама Гаґедорн?
— Її наречений. Робітник «Форда». Прізвище не має значення.
— Ти впевнені, що він нас не турбуватиме... тобто, бурмістра?
— Цілковито.
— Не так, що він побіжить зі своїми викриттями до преси?
— Перекажи міському голові, щоб не хвилювався за свою репутацію.
— Тоді я хочу сподіватися, що ти не помиляєшся щодо цього...
— Тобі справді конче треба знати все, що я роблю? Ти не може просто мені повірити? Повірити, коли я кажу тобі, що я все владнав?
— Гаразд! Не будь таким чутливим! Мені просто цікаво, як ти можеш бути настільки впевненим у такій делікатній ситуації.
— Як саме я все владнав, то вже моя турбота. Суть у тому, що все зроблено!
— Згода. Ми тоді, зі свого боку, подбаємо про пані Гаґедорн. А точніше, подбає «Дойче Банк».
— Не треба! Краще не займайте її! Якщо банк виставить її на вулицю, це може розбудити в ній думки про помсту! Досить, якщо пані більше ніколи не допускатимуть до конфіденційних перемовин. Особливо, якщо ви дасте їй зрозуміти, що вона вважатиметься відповідальною за будь-які подальші витоки щодо американського ацетатного шовку.
— Невже ми дозволимо, щоб їй це зійшло з рук?
— Страх перед безробіттям діє більш ефективно, ніж саме безробіття. Поки Ґертруда Гаґедорн залишається на своїй роботі, міський голова може спати спокійно. Я тільки сподіваюся, що він дотримується свого слова.
— Звісна річ, мій хлопче!