Експансія-I

Якщо у вас у посольстві показуватимуть фільм «Десант», подивись… В титрах ти знайдеш і моє прізвище. Полюбуйся на гру президента акторської Ліги Рейгана, я тобі писав про нього, він виконує роль одного з наших диверсантів.

На жаль, я провалявся в ліжку, підхопив якусь дику інфлуенцу (температури нема, тільки страшний кашель), коли в Штати приїжджали російські письменники Симонов та Еренбург. Про них багато писали, причому по-різному, відзначали, що Еренбург особистий представник Сталіна, давно й надійно пов'язаний з російськими секретними службами, очолював бюро Комінтерну в Парижі, а Симонов, який пише ліричні вірші, був при ньому як декораційне прикриття. А втім, газетна сенсація — це газетна сенсація, а приймали їх тут чудово, по-дружньому, і, як сказав мені потім Брехт, йому дзвонив затворник Ліон Фейхтвангер і, здається, мав намір вибратися з свого далекого відлюддя. До речі, він поводиться саме так, як ти радиш мені поводитись. Йому легше — він створює світи, в яких живе, йому не нудно, а я — нездара, позбавлений хисту писати чи малювати, тому й не можу існувати без спілкування з до себе подібними.

А через місяць приїхали два російські біженці, один колишній полковник, другий майор. Розповідали просто жахливі історії про Росію, начинені сюжетами, які можна зразу ж крутити в кіно, їхні лекції збирали величезну аудиторію, добряче заробили. Я потім з ними поговорив, і з'ясувалося, що вони перейшли до Гітлера в сорок другому, співробітничали з генералом Власовим, ти пригадуєш, про нього багато цікавого розповідав Аллен. Мій інтерес якось згас, бо в мене, як і в тебе, та й у всіх наших, своє ставлення до перебіжчиків. Я дивився на них і бачив їх у німецькій формі, уявляю, як ти почував би себе, адже охоронники твого концтабору носили таку саму форму.