Ерагон. Спадок

— Хіба помста не має із цим нічого спільного?

Вона подумала, що він, мабуть, посміхнувся.

— Це грає роль хіба що як перший відрух. Але ніколи ненависть чи помста не були моєю мотивацією. Я був стурбований тим, що Вершники з’явилися й утвердились, і я переконаний, що тільки тоді, коли вони зникнуть, ми можемо процвітати як раса.

На мить біль від ран не дав їй можливості говорити.

Вона почекала, а потім сказала майже пошепки:

— Коли те, що ти говориш, — правда, а в мене немає причин не вірити тобі… якщо це так — то чим тоді ти кращий за Вершників? Ти пограбував їхні бібліотеки, забрав їхні знання, але ще й досі не поділився ними ні з ким.

Він підійшов до неї ближче, і вона відчула біля вуха його подих:

— Це тому, що серед купи їхніх розкиданих секретів я знайшов натяки на величну ідею, ідею, яка може дати відповідь на одне з найбільш бентежних питань в історії.

Дрож пробіг їй по спині:

— Що це за питання?

Він сів у крісло і поправив край свого плаща:

— Питання про те, як король чи королева можуть дотримуватися законів, які вони придумали, коли серед їхніх підданих є ті, хто володіє магією. Коли я усвідомив, чого стосуються згадані натяки, то відклав усе інше вбік і поставив собі за мету шукати тільки цю істину, цю відповідь, яка, я певен, має першорядну вагу. Ось чому я зберіг таємниці Вершників для себе — я був зайнятий власними пошуками. Вирішення цієї проблеми має поставити все на свої місця, перш ніж я візьмуся за щось інше. Сьогоднішній світ — досить неспокійне місце, і буде краще заспокоїти води, перед тим як турбувати їх знову… Я витратив сотні років, щоб знайти ту інформацію, яка мені потрібна, і те, що зараз у мене є, я використовую, щоб змінити всю Алагезію. Магія — велика несправедливість у світі. Це було б іще більш-менш прийнятно, якби нею могли користуватися лише ті, хто слабкий, — для них це було б компенсацією за те, чого їх позбавили випадковість чи обставини. Але це не так. Сильні теж люблять використовувати магію, і вони мають від неї куди більше. Варто лиш подивитися на ельфів, щоб побачити, що так воно і є. Ця проблема стосується не тільки особистостей — це руйнує стосунки між расами. Ельфи вирішили, що для підтримання порядку в суспільстві варто дозволити кожному ельфу використовувати магію, хоч тоді хтось один завжди опиняється під владою іншого. Зрештою, у цьому сенсі їм пощастило, але не пощастило нам, гномам і навіть триклятим ургалам. У нас є можливість жити тут, в Алагезії, тільки тому, що ельфи дозволили це. Якщо вони раптом схочуть, то зможуть очистити від нас усю землю так само легко, як потоп може змести мурашник. Однак годі! Тепер є я, і я зумію протистояти їхній силі.