Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
Поскакав далі, Келен почула улюлюкання Кари. Угледівши коня Кари, покритий піною кінь швидко скинув темп. Жеребець дуже втомився. Як і Келен. Коли вони спішилися біля Кари з Філіпою, Верна кинула порожнє відро на землю. Келен пораділа, що темно й інші не бачать, як в неї тремтять ноги. І з полегшенням побачила, що крапелька чарівного вогню згасла перш, ніж встигла прогризти шкіряні лати.
Вони вчотирьох дивилися, як ніч освітлюється полум'ям. Велика частина вогню розбивалася об щити, але все ж вражала всіх, хто опинявся поблизу. Зедд з Уорреном посилали одну смертоносну вогненну сферу за одною. Крики обпалених лунали по всій лінії наступаючих імперців.
Маги супротивника наносили удари у відповідь, сіючи смерть в рядах д'харіанців, але сестри Світла теж виставляли щити.
І все ж величезні полчища імперців продовжували рухатися вперед. Смертоносний вогонь хіба що трохи уповільнив їх просування, та порушив стрункість лав.
Поступово маги з обох сторін оволоділи ситуацією і абсолютно нейтралізували дії один одного. Келен знала, що у передових ліній д'харіанців немає ніякої надії витримати натиск імперської орди. Навіть сповільнити її наступ. При світлі місяця вона бачила, як д'харіанці залишають позиції.
— Чому ця штука не діє? — Здивовано прошепотіла Келен. Вона нахилилася до Верне. — Ти впевнена, що її зробили як треба?
Спостерігаюча за швидким натиском противника Верна, здавалося, не чула питання. Келен перевірила меч. Вона розуміла, наскільки безнадійна буде бійка. Вона відчувала меч Річарда на спині і зважувала, чи не витягнути його, але потім вирішила, що все ж краще швидше звідси забратися. Вона підштовхнула Верну до коня.
Але перш ніж Келен вділа ногу в стремено, вона помітила, що Орден уповільнює рух. Солдати почали спотикатися. Одні витягували уперед руки. Інші падали.
— Дивись! — Закричала Верна.
В ночі пролунав нескінченний стогін болю і відчаю. Спотикаючись, імперці падали один на одного. Хтось рубав невидимого ворога, але замість нього наносив удари своїм осліплим соратникам.
Тепер передні ряди імперців ледь повзли. Задні ряди напирали, налітаючи на практично виведених з ладу йдучих попереду. Коні, охоплені панікою, скидали вершників. Перелякані коні топтали всіх, хто попадався на шляху. Фургони переверталися. В рядах ворога почався повний бедлам.
Наступ захлинувся. Імперський Орден зупинився.
Підскакали Зедд з Уорреном і спішилися. Обох, незважаючи на морозну ніч, заливав піт. Келен стиснула руку Зедда.
— Під кінець ви двоє врятували наші шиї.
— Він, не я, — вказав Зедд на Уоррена.
— Я побачив ваші труднощі, — знизав плечима Уоррен. Вони зачаровано спостерігали, як сліпне ворожа армія.
— У тебе вийшло! — Вигукнула Келен. — Верна, ти зі своїм склом врятувала нас!
Вони з Верної обнялися, не намагаючись стримати сльози.
40
Келен пройшла через перевал однією з останніх. Обрану ними долину з півдня відмінно захищали височенні скелясті гірські кручі. Ордену доведеться робити довгий і важкий шлях в обхід цих гір, якщо він наміриться напасти на них тут. Хоча армія д'харіанців зовсім не мала наміру вічно відсиджуватися в цій долині, на даний момент це було цілком безпечне місце.
На гірських схилах росли величезні старі ялини, що хоч якось захищали від вітру. Вся земля в лісі була заставлена наметами. Приємно бачити багаття і чути запах диму — ознака того, що місце тут досить безпечне для того, щоб розводити багаття. У нічному повітрі витали також аромати їжі, що готується. Перетягнути таку кількість військ і спорядження по перевалу — заняття непросте, так що всі неабияк зголодніли.
Генерал Мейфферт виглядав вельми задоволеним — як і будь-який інший генерал на його місці, — адже армія, яку він боявся втратити, перейшла за перевал в цілості й схоронності. Він провів Кару з Келен до намету, приготовленому для них. І всю дорогу розповідав, як пройшов перехід армії через перевал, і виклав короткий перелік того, що довелося залишити на колишньому місці.
— Нічка буде холодною, — повідомив генерал, коли вони нарешті дісталися до намету, встановленого в стороні від решти між двома височенними ялинами. — У мене є для вас мішок з підігрітими в багатті каменями, Мати-сповідниця. І для вас теж, пані Кара.