Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Прибульці — чи не найбільш вражаючі органічні створіння у просторі й часі та поза ними — це представники космічної раси, поруч з якими всі інші форми життя є лишень виродженими відгалуженнями. Вони більшою мірою рослинного, аніж тваринного походження, якщо такі терміни можна застосувати до матерії, з якої вони створені. Мають губчасту структуру, але наявність субстанції, подібної до хлорофілу, і доволі своєрідна система травлення цілком відрізняють їх від справжніх cormophytic fungi[40]. Справді, речовина їхніх тіл є зовсім чужою для нашої частини космосу — електрони у ній мають зовсім інший рівень вібрацій. Саме тому цих створінь неможливо сфотографувати на звичайну фотоплівку або пластинку, хоча наші очі можуть їх бачити, однак хімік з добрим знанням справи спромігся б створити фотоемульсію, яка збереже їхні зображення.

Істоти їхнього виду володіють рідкісною здатністю пересуватися в холоді безповітряного міжзоряного простору в тілесних оболонках, хоча деякі підвиди потребують механічних пристроїв або своєрідних хірургічних перетворень. Лишень у деяких особин є крила, що чинять опір етеру, вони типові для вермонтського різновиду. Ті з них, що обжилися на віддалених гірських вершинах Старого Світу, потрапили туди в інший спосіб. Їхня зовнішня схожість з окремими представниками тваринного світу, так само як і будова, що її ми можемо сприймати як матеріальну, є наслідком радше паралельної еволюції, аніж близької спорідненості. Їхні розумові здібності перевершують усі, які мають інші сущі живі форми, хоча крилаті створіння з наших пагорбів навіть не є найрозвиненішими. Телепатія — звичайний засіб їхнього спілкування, але вони мають рудиментарні голосові органи, які після нескладної хірургічної операції (а хірургія для них річ звичайна, і вони досягли значних успіхів у цій царині) здатні приблизно відтворювати мову будь-якої істоти, що володіє навичками мовлення.

Їхнє основне нинішнє місце проживання — досі не відкрита людством планета[41] на самому краю Сонячної системи, де майже немає світла, вона розташована за Нептуном і є дев’ятою за віддаленістю від Сонця. Це, як ми з’ясували, об’єкт, що у деяких давніх заборонених рукописах дістав містичну назву «Юґґот»; невдовзі він може стати джерелом концентрованого розумового впливу на наш світ задля спрощення ментального спілкування. Мене не здивує, якщо астрономи стануть доволі чутливими до цих потоків думок і відкриють Юґґот, коли Прибульці того захочуть. Але Юґґот, поза сумнівом, є лиш засобом для досягнення мети. Переважна кількість цих створінь живе серед дивовижно влаштованих безодень, що виходять за межі найсміливішої людської уяви. Сфера простору-часу, що її ми розглядаємо як сукупність усього сущого, насправді є лиш атомом в істинній нескінченності, і належить вона їм. І та частина цієї нескінченності, яку тільки може осягти мозок людини, поступово відкриється мені, як до цього відкрилася не більше як п’ятдесятьом іншим людям за всю історію існування нашого виду.