Пес Баскервілів

— Які ви добрі, Ватсоне. Ви знаєте, що зі мною робиться, і вам справа так само знайома, як і мені. Коли ви поїдете в Баскервіль Гол і визволите мене з небезпеки, я ніколи цього не забуду.

Чекання пригод завжди чарівно впливало на мене. Крім того, я був заохочений словами Голмза і палкістю, з якою сер Генрі вітав мене, як свого супутника.

— Я з охотою поїду, — сказав я, — і не можу собі уявити, як би я міг краще спожити свій час.

- І ви будете дуже ретельно повідомляти мене про все, — сказав Голмз. — Коли настане будь — яка криза, чого я неодмінно сподіваюсь, я спрямую ваші дії. Вважаю, що на суботу все буде готове.

— Чи зручно це буде докторові Ватсонові?

— Цілком.

— Отже, в суботу, коли нічого не трапиться нового, ми зустрінемося до відходу поїзду о 10:30 із станції Падінґтон.

Ми вже встали, щоб попращатись, як раптом Баскервіль радісно гукнув, витягаючи з-під шафи, що стояла в одному з кутків кімнати, рудуватий чобіт.

— Мій загублений чобіт, — гукнув він.

— Дай Боже, щоб усі наші пригоди так швидко закінчились, — сказав Шерлок Голмз.

— Але це дуже дивно, — зауважив лікар Мортімер. — Я перед сніданком обшукав дуже ретельно всю цю кімнату.

— Я також, — сказав Баскервіль. — Я жодного місця не лишив необшуканим.

- І тоді, напевне, в ній не було цього чобота.

— В такому разі його поставив сюди лакей, поки ми снідали.

Послали по лакея, але той відповів, що він нічого не знає про це, і жодними розшуками ми не добились з’ясування цього випадку. Додався новий пункт до цієї безперервної серії безцільних, очевидьки, дрібних таємниць, що з’являлися так швидко одна за другою. Лишивши певну історію сер Чарлза, ми дали ряд нез’ясованих подій що трапились протягом двох днів, а саме: одержання листа з друкованих слів, зустріч чорнобородого шпига в кебі, загублення нового видубленого чобота, загублення старого чорного, і нарешті, знайдення нового видубленого чобота. Коли ми верталися на Бейкер Стріт, Голмз мовчки сидів у кебі, і через те що він насупив брови, а також із виразистого обличчя, я бачив, що його розум, так само, як і мій, був зайнятий спробами скласти будь — який плян, в який можна б було вмістити всі ці дивні епізоди, що не мали, очевидно, жодного зв’язку між собою. До пізного вечора сидів він повитий тютюновим димом і заглиблений у свої думки.