Волден, або Життя в лісах

Той, хто після довгої перерви знайшов нарешті роботу, не потребує для неї нового вбрання — згодиться і старе, яке не знати скільки часу припадало пилом на горищі. Старі черевики слугуватимуть героєві довше, ніж слугували його слузі, якщо у героя взагалі є слуга, а босі ноги давніші за черевики, тож і так можна перебути. Лише тим, хто ходить на бали й законодавчі зібрання, потрібні нові каптани, що їх власник змінює так само часто, як свої погляди. Якщо я можу поклонятися Богові у своїй куртці та штанах, капелюху й черевиках, то для решти вони й поготів згодяться, правда ж? Хто з нас доношує старий одяг до кінця, так що стара куртка розлазиться на нитки й навіть віддати її жебракові не вважалося б доброчинністю, адже той, можливо, передав◦би її ще злиденнішому горопасі (чи, можливо, заможнішому, якщо той може обійтися меншим)? Кажу вам: остерігайтеся справ, які потребують нового одягу, а не нового носія одягу. Якщо ви не стали новою людиною, то чи підійде вам новий одяг? Якщо перед вами постає нове завдання, спробуйте виконати його в старому одязі. Люди потребують не знарядь праці, а просто щось зробити, чи то пак кимось стати. Можливо, взагалі не варто купувати нового одягу, хай◦би як обшарпався й забруднився старий, доки наші вчинки, задуми й мандри не перетворять нас на нових людей у старім вбранні, коли чіплятися за старе — це як тримати молоде вино у старих міхах. Сезон зміни пір'я мусить ставати для нас потрясінням, як для птахів. Гагари усамітнюються, щоб вилиняти, на далеких ставках, змія на самотині скидає стару шкіру, а гусінь внаслідок внутрішніх змін і зростання — свою оболонку. Одяг — це лише наша зовнішня тлінна шкірка. Той, хто гадає інакше, виходить у море під чужим стягом, і врешті як не власна думка, то людський осуд виведуть його на чисту воду.