Місячний Метелик

— Я мусив вибирати: чи померти, звиваючись у путах, чи здолати ворога, прийнявши сором. Я вибрав сором і осилив супостата, чим доказав, ким я насправді є. Чи маєш ти хоч краплю мужності, щоб зважитись на щось подібне?

— Зважитись? — здивувався Лісовик, — Я не боюся геть нічого, ба навіть смерті від пазурів Нічного люду!

— То відповідай.

Лісовик відступив і раптом — заграв на подвійному камантилі:

— А ти сміливець, якщо й справді так вважаєш.

Стайничий заграв серію схвильованих акордів на ґомапарді:

— Ні, жоден з нас не ризикнув би зробити хоч почасти те, на що відважився цей чоловік.

Натовп схвально загув.

Маскороб наблизився до Тисселя, раболіпно граючи на подвійному камантилі:

— Я прошу, Цар-Герою, направ стопи до тісної крамнички, де я зміню це подране ганчір’я на маску, що тобі по стракху.

Інший, молодий Маскороб заспівав:

— А перед тим, як вибирати, Цар-Герою, ти подивися спершу на мої чудові витвори!

Чоловік у яскравій масці Небесного Птаха шанобливо наблизився до Тисселя.

— Я щойно завершив розкішну лодію; сімнадцять років копіткої праці пішло на будівництво. Вшануй мене, прийми цей скромний дар; там, на борту чекатимуть тебе вправні раби та пристрастні рабині, вина доволі там і килими шовкові на палубах.

— Я вдячний, залюбки прийму її, — відповів Тиссель, вдаривши по зачинкоз силою і довірою, — Але спочатку — маска.

Старий Маскороб заграв запитальну трель на ґомапарді:

— Чи ти вважаєш, Цар-Герою, мого Приборкувача Морського Змія достойною личиною?