Дунайські ночі

Дещо дуже важливе встановили і без допомоги «Петра». Серед його тайнописів, переданих американському дипломатові у Києві, в Софійському соборі, було розшифровано адресу і прізвище Кашуби, а також пароль.

Так ще раз, і тепер уже твердо, ввійшов Кашуба в окреслене Шатровим коло операції «Рукотрясіння». В межах цього кола були Рандольф Картер і мертві — офіціант Гонтар, лівий пасажир «Іван».

У тайнописах «Петра» Шатров прочитав слово, добре відоме жителям Закарпаття. — «Говерла».

— Чудово!

— Що сталося, Микито Самійловичу? — запитав Гойда. — Чого це ви так зраділи?.

— Як же! Говерла!.. Найвища гора в наших краях. Забув?

— Ні, справді, що таке — Говерла?

— Це, брат, таке, таке!.. Вважай, Василю, що ми вже окупили затрачену енергію і всі витрати виправдали.

— Говерла — це кличка? Івана?.. Петра?.. Кашуби?.. Качалая?..

— Можливо. Ще немає твердої впевненості. Треба перевірити. Може збіг. Говерла!.. Скільки літ, скільки зим!..

Незабаром після шумної нічної події на шосе Львів — Ужгород, монастирський виноградар послав листа Качалаю в Одесу. Писав, як визріває виноград на схилах монастирської гори, як лікує хворі лози рідиною, приготовленою за рецептом інституту. Поверх відкритого тексту був невидимий — тайнопис. Кашуба повідомляв своєму спільникові: «Племінники» до мене не приїхали. Є точні відомості, що їх схопили біля ліспромгоспу, недалеко від Явора. Хтось із двох убитий, вірніше, застрелився. Про всяк випадок вживаю необхідних заходів. Запевняю: живим мене не візьмуть. Затаївся, чекаю…» З Одеси в Явір одразу ж у відповідь полетіла листівка з тайнописом: «Не турбуйтеся. Мертвий «племінник» не дасть ніяких свідчень. Зовсім не страшний для нас і живий. Ні за яких обставин не заговорить. Проте маєте рацію, що затаїлися, чекаєте. Але прошу врахувати: довго сидіти без діла не можна. Строки у нас тверді. Почекайте щонайбільше тиждень, і дійте. Відому вам програму треба неухильно виконувати, навіть коли буде великий риск провалу. Такі останні вказівки».