Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах

Що ж до інших видатків, то імператор, не бажаючи надмірно обтяжувати своїх підданих, охоче бере їх на себе.

Коли вже міська громада почала виконувати накази, раптом з Рима прийшли невеселі новини. Принц Оранський[26], герцог Алансонський і Фрундсберг[27] — імператорські воєначальники — вдерлися у святе місто[28], пограбували й спустошили церкви, каплиці, будинки, не даючи пощади нікому — ні священикам, ні черницям, ні жінкам, ні дітям. Навіть святого отця папу взяли в полон[29]. Вже тиждень, як не припиняються грабунки; рейтари і ландскнехти тинялись по Риму, розмахуючи зброєю, об’їдались, обпивались, шукали кардиналів, погрожуючи, що обріжуть їм усе зайве на шкурі, щоб не були папами ніколи[30]. Ті, що вже виконали свою погрозу, гордо походжали по місту, начепивши на груди чотки з двадцяти восьми і більше намистин завбільшки з горіх, усі закривавлені. Деякі вулиці перетворились на червоні потоки, завалені роздягненими трупами.

Подейкували, що імператор, маючи потребу в грошах, забажав наловити їх у крові духівництва, бо й справді, згідно з угодою, до якої його полководці примусили святого в’язня, він ще зажадав, щоб папа віддав йому всі фортеці і заплатив чотириста тисяч дукатів та залишався у в’язниці, поки не виконає угоди.

Проте його величність дуже сумував з цього приводу[31]. Він скасував усі урочистості, веселощі, розваги і наказав усім кавалерам і дамам свого двору надягнути жалобу.

Тому й інфанта хрестили в білих пелюшках, що є ознакою імператорської жалоби.

Вельможі і придворні дами тлумачили це як зловісну прикмету.

Незважаючи на це, пані годувальниця показала інфанта вельможам і придворним дамам, щоб ті, за давнім звичаєм, могли принести йому найкращі побажання і подарунки.

Сеньйора де ля Сена почепила йому на шию чорний камінець проти отрути завбільшки з горішок у золотій шкаралупі. Сеньйора де Шоссад пов’язала йому живіт шовковою ниткою з ліщиновим горішком, що сприяє доброму травленню. Мессір ван дер Стін із Фландрії приніс у подарунок гентську ковбасу, завдовжки п’ять ліктів і завтовшки в півліктя, найпокірніше бажаючи його високості, щоб самий лише запах цієї ковбаси викликав у нього охоту до гентського clauwert'а, бо хто, мовляв, любить пиво з певного міста, той не може не любити його пивоварів. Пан конюший Хайме-Крістобаль Кастільський прохав його високість носити на своїх чудових ніжках камінці зеленої яшми, від чого він, мовляв, буде швидко бігати. Блазень Ян де Папе, що був при цьому, сказав:

— Мессіре, дайте йому краще сурму Ісуса Навіна[32], від звуку якої втікали б щодуху перед ним усі міста з усіма своїми жителями — чоловіками, жінками, дітьми — десь в інше місце. Бо його високості нема чого вчитись бігати, треба, щоб інші від нього бігли.

Невтішна вдова Флоріса ван Борселе, який був губернатором Веере в Зеландії, подарувала інфанту Філіппові камінець, від якого, казала вона, чоловіки закохуються, а жінки нудьгують за ними.