Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классические детективы » Пригоди Шерлока Холмса. Том IV
Пригоди Шерлока Холмса. Том IV - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Пригоди Шерлока Холмса. Том IV

Электронная книга - «Пригоди Шерлока Холмса. Том IV». Краткое содержание книги:

На схилі своїх літ Артур Конан Дойль — на той час уже визнаний майстер пригодницького жанру, славнозвісний «творець Шерлока Холмса», зізнавсь у зверненні до читачів: «Я не хочу бути невдячним Холмсові. Для мене він безперечно залишався добрим другом». І справді, художній хист і фантазія маститого письменника незмінно дивували прихильників його таланту. Як і раніше, для «самітника з Бейкер-стрит» — спостережливого детектива-аматора Шерлока Холмса, що не знає собі рівних в умінні розплутати найскладнішу загадку, ключем до розгадки часто стає навіть найменша дрібничка: щербинка на поруччі моста, друкарська помилка в газетному оголошенні, номер театрального квитка...
Цей том — останній із чотиритомного видання, до якого увійшли в українському перекладі усі твори англійського класика про Шерлока Холмса.
1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 153
Перейти на страницу:

Він говорив щиро, з запалом; це помітив навіть інспектор Мак-Дональд.

— Ви знаєте, що з пальця небіжчика було знято обручку? — запитав він.

— Нібито так, відповів Баркер.

— Чому ви кажете «нібито»? Адже це факт.

Баркер здавався збентеженим і розгубленим.

— Сказавши «нібито», я хотів підкреслити саме непевність цього факту. Можливо, він сам зняв обручку.

— І все-таки те, що обручка зникла, вказує на якийсь зв’язок між Дугласовим шлюбом і трагедією, чи не так?

Баркер знизав широкими плечима.

— Я не бачу тут жодного зв’язку, — відповів він. — Але якщо ви натякаєте, що це кидає тінь на репутацію леді... — Його очі гнівно спалахнули, але помітним зусиллям волі він стримав себе: — Тоді ви на хибному шляху.

— Я більше не маю до вас запитань, — холодно сказав Мак-Дональд.

— А я маю ще одне, невеличке, — озвався Шерлок Холмс. — Коли ви увійшли до кімнати, там горіла лише свічка на столі, адже так?

— Саме так.

— І в її світлі ви побачили все, що там скоїлось?

— Так.

— І ви одразу подзвонили до слуг?

— Так.

— І Еймс прибіг дуже швидко?

— Десь за хвилину.

— І коли він прибіг, то побачив, що свічка погасла і горить лампа. Цікаво!

Баркер знову трохи збентежився.

— Не бачу тут нічого цікавого, містере Холмсе, — відповів він, помовчавши. — Свічка дає надто мало світла. Я й подумав, що світла треба більше. На столі стояла лампа, тож я засвітив її.

— І загасили свічку?

— Саме так.

Холмс більше нічого не питав, і Баркер недовірливо, навіть з викликом, як здалось мені, поглянув на нас, обернувсь і пішов з кімнати.

Інспектор Мак-Дональд послав Еймсом записку місіс Дуглас, де повідомив, що має намір відвідати її. Вона відповіла, що сама прийме нас у їдальні. Невдовзі туди увійшла висока гарна жінка тридцяти років, надзвичайно спокійна — нітрохи не схожа на ту трагічну, розгублену особу, яку я уявляв собі. Її обличчя справді було бліде та зморене, як у людини, що пережила такий удар, однак поводилась вона стримано, а її гарні руки лежали на краєчку стола так само нерухомо, як і мої. Сумні, чутливі очі позирали то на одного, то на іншого з нас здивованим, допитливим поглядом. Несподівано вона спитала різким, уривчастим голосом:

— Ви знайшли що-небудь?

Може, мені тільки здалося, що в її голосі пролунали радше нотки страху, аніж надії.

— Ми робимо все, що можемо, місіс Дуглас, — відповів інспектор. — Будьте певні, що ми нічого не проминемо.

— Не шкодуйте грошей, — сказала вона холодним, байдужим голосом. — Докладіть до цього всіх зусиль.

— Тоді розкажіть нам щось таке, що може пролити нове світло на цю справу.

— Побоююсь, що не зможу. Але все, що я знаю, до ваших послуг.

— Ми чули від містера Сесіла Баркера, що ви не були в тій кімнаті, де сталася трагедія?

— Ні, він на сходах завернув мене назад. Благав, щоб я поверталася до спальні.

— Ви почули постріл і негайно пішли вниз?

— Накинула халат і пішла.

— Скільки часу минуло після пострілу, коли вас зупинив на сходах містер Баркер?

— Мабуть, хвилини зо дві. В таку мить не думаєш про час. Він благав мене не йти туди. Казав, що я нічим не зможу там зарадити. Тоді місіс Еллен, економка, повела мене нагору. Все це було схоже на якийсь моторошний сон.

— Ви можете сказати, як довго ваш чоловік був унизу, перш ніж ви почули постріл?

— Ні, не можу. Він вийшов зі своєї туалетної, й більше я його не чула. Він щоночі обходив будинок, бо страшенно боявся пожежі. Це єдина річ, через яку він щоразу дуже нервувався.

— Через цю його звичку я й потурбував вас, місіс Дуглас. Ви познайомилися з чоловіком в Англії, чи не так?

— Так. Ми побралися п’ять років тому.

— Він не розповідав вам про яку-небудь пригоду, що сталася в Америці й могла накликати на нього небезпеку?

1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 153
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)