Мати чи бути?

ВОЛОДІТИ ЗНАННЯМ І ЗНАТИ

Принципи володіння та буття діють і у сфері знання, й відмінність між ними можна описати двома формулю­ваннями: «У мене є знання» та «Я знаю». Володіння знанням передбачає здобуття та збереження наявних знань (інфор­мації); а от знання в сенсі буття — функціональне, це лише засіб, складова процесу продуктивного мислення.

Пізнання за принципом буття має свої особливості, і зрозуміти їхню сутність нам допоможуть прозріння ве­ликих мислителів, серед яких — Будда, юдейські проро­ки, Ісус, Мейстер Екхарт, Зиґмунд Фрейд і Карл Маркс. На їхню думку, знання починається з усвідомлення оманливості нашого звичайного чуттєвого сприйняття, з усві­домлення невідповідності людських уявлень про фізичну реальність, власне, «істинній реальності» — переважно в тому сенсі, що більшість людей живе у напівсні, не здога­дуючись, що значна частина того, що вони сприймають за істину або вважають очевидним, — усього лиш ілюзія, по­роджена сугестивним впливом їхнього соціального оточен­ня. Таким чином, справжнє знання починається з руйнації ілюзій, з розчарування (ervt-tauschung). Знати — означає проникнути за внутрішню оболонку явища до самого його коріння, відповідно й до його причин; знати — це «бачи­ти» дійсність такою, якою вона є. Знання як спосіб буття не передбачає володіння істиною, але воно передбачає за­нурення в глиб реальності, де, зберігаючи критичну пози­цію, можна було б підступити до істини якнайближче.

Здатність творчо проникати в сутність явищ ви­ражає давньоєврейське слово jadoa, що означає пізнати й любити, в сенсі чоловічої сексуальності. Будда, званий Просвітленим, закликає людей прокинутися і звільнитися від ілюзії, ніби жадоба матеріального може привести до щастя. Юдейські пророки також закликають людей про­будитися від сну й усвідомити, що ідоли, яким вони покло­няються, — це їхні власні створіння і вони примарні. Ісус проголошує: «Істина зробить вас вільними!» Мейстер Екхарт щораз повертається до теми пізнання, зокрема роз­мірковуючи про Бога: «Знання — це не якась певна думка; але воно радше прагне зірвати (всі покрови) і безкорис­ливо, у наготі своїй лине до Бога, аж поки не досягне і не осягне його» [14, с. 243]. («Нагота» і «нагий» — улюблені сло­ва Мейстера Екхарта, так само, як і його сучасника, неві­домого автора книги «Хмара незнання».) Згідно з Марксом, людина має позбавитися ілюзій і створити такі умови, за яких вони будуть непотрібними. Концепція самопізнання Фрейда також ґрунтується на ідеї руйнації ілюзій («раціо­налізації») з метою збагнути неусвідомлену реальність. (Цього останнього з філософів-просвітників можна назва­ти революційним мислителем — у розумінні філософії Про­світництва XVIII, а не XX століття.)

Усі згадані мислителі переймалися питанням поря­тунку людства; всі вони піддавали критиці загальноприй­няті стереотипи мислення. Для них мета знання — не до­стовірність «абсолютної істини», з якою людина почувала б себе комфортно, а процес самоутвердження людського розуму. Для тих, хто знає, незнання рівнозначне знанню, оскільки і те, й інше є частиною процесу пізнання, що­правда, в цьому випадку незнання не тотожне бездумно­му неуцтву. Знати оптимально за принципом буття — це знати глибше, а за принципом володіння — мати більше знань.