Ганнібал

Вейнрайт, Елдредж і Голкомб позирали у вікно на фортецю Макнейра, склавши руки в кишені. Наче чекали звісток у відділі реанімації. Пол Крендлер зустрівся поглядом зі Снідом і підштовхнув його до Старлінг.

Снід поклав руку на спинку стільця Старлінг і нахилився до неї:

— Якщо на слуханні ви засвідчите, що, виконуючи завдання для іншої агенції від імені ФБР, убили Евелду Драмґо з власної зброї, то БАТВЗ готові підтвердити, що Бріґем доручив вам звернути… особливу увагу на те, щоб узяти Евелду під варту в мирний спосіб. Її вбила ваша зброя, тож саме ваша агенція має тягти цей віз. Не буде ніяких міжвідомчих змагань із того, у кого довший прутень, ніяких пересварок щодо правил проведення операції, і нам не доведеться згадувати про запальні й ворожі сентенції, які ви робили у фургоні, пояснюючи, якою людиною була Евелда.

На мить Старлінг побачила Евелду Драмґо, як вона виходила з дверей, виходила з машини, побачила горду поставу її голови і, незважаючи на дурість і марність усього Евелдиного життя, побачила її готовність узяти дитину й стати лицем до лиця зі своїми мучителями, а не тікати від них.

Старлінг нахилилася ближче до мікрофона в Снідовій краватці й чітко вимовила:

— Я із задоволенням посвідчу, якою вона була людиною, містере Снід, — кращою за вас.

До зали повернувся Персалл, уже без Нунана, і причинив за собою двері.

— Заступникові директора Нунану довелося повернутися до себе в офіс. Джентльмени, я наразі покладу кінець нашій зустрічі й зв’яжуся з кожним із вас телефоном, — сказав Персалл.

Крендлер підвів голову. Підняв носа, раптом зачувши запах політики.

— Нам іще треба дещо вирішити, — почав Снід.

— Ні, не треба.

— Але…

— Бобе, повір мені, нам нічого не треба вирішувати. Я з тобою потім поговорю. І, Бобе…

— Так?

Персалл ухопився за дріт за краваткою Сніда й сильно смикнув униз, повідривавши ґудзики зі Снідової сорочки й відліпивши від голої шкіри диктофон.

— Ще раз прийдеш до мене з дротом, і я тобі ногу в дупу засуну.

Виходячи з зали, жоден чоловік не поглянув на Старлінг, окрім Крендлера.

Рухаючись до дверей, човгаючи ногами, аби не дивитися, куди йти, Крендлер скористався надзвичайною гнучкістю своєї довгої шиї, аби повернути голову до Старлінг, — мов гієна, що походжає між відступниками в стаді й приглядається до кандидата на вибуття. Його обличчям промайнули різні відтінки жадоби. Крендлеру було властиво милуватися ногами Старлінг та водночас шукати спосіб підрізати ахіллове сухожилля.