Червоний Дракон

– Овва, Біллі, мені саме треба з тобою поговорити.

– У чому річ?

– Знаєш того старого сучого сина, Парсонза, що весь час нам надзвонює?

– Власне, він мені минулого тижня телефонував, – відповів Мікс. – То що там із ним?

– Сказав, що хтось перед мене знімає показники на маршруті. Начебто, моʼ, хтось вирішив, що я не виходжу на об’їзди. Ти ж не думаєш, що я ті показники в себе вдома пишу, атож?

– Та нє.

– Ти ж так не думаєш, правда? Я про те, що як хтось заносить мене в чорний список, то хай вийде й чесно про це скаже.

– Якби ти опинився в моєму чорному списку, то що я, по-твоєму, не наважився б тобі про це сказати?

– Наважився б.

– Гаразд, от що. Якби хтось перевіряв твій маршрут, то я би про це знав. Твоє начальство завше знає про такі речі. Ніхто тебе не перевіряє, Гойте. Не звертай уваги на того Парсонза, він просто старий та собакуватий. Телефонує мені минулого тижня й каже: «Вітаю, бо ви нарешті зметикували щодо того Гойта Льюїса». Я те повз вуха пропустив.

– Було б добре, якби ми подали на нього в суд через лічильник, – сказав Льюїс. – Сиджу сьогодні на алеї під деревом, наміряюся поїсти, а він до мене як підкрадеться – я аж підстрибнув. Він уже давно напрошується на гарненький прочухан.

– Я й сам був зупинявся в тому місці, ще коли ходив на об’їзди, – згадав Мікс. – І скажу тобі, хлопче, що бачив там одного разу місіс Лідс… ну, певно, негоже про таке говорити зараз, коли вона померла, та… один чи два рази вона засмагала в себе на задньому подвір’ї в купальнику. Ух-х! Мала такий гарненький животик, ну, знаєш, як у жінок після народження дітей буває. Так їх усіх шкода, чорт забирай.

– Ще нікого не піймали?

– Та нє.

– Дарма він до Лідсів пішов, коли в сусідньому будинку живе старигань Парсонз, – зауважив Льюїс.

– Ось що я тобі скажу: я своїй старій не дозволяю валятися на задньому подвір’ї в самому купальнику. Вона така: «Дурило ти, Біллі, хто ж мене побачить?» А я їй такий кажу, що ніколи не знаєш, який божевільний байстрюк може плигнути через живопліт із непокритим соромом. Копи з тобою вже говорили? Питали, чи не бачив кого?

– Ага, вони, мабуть, усіх на тому маршруті перелопатили. Листонош там, усіх. Та я весь той тиждень, аж до сьоʼдні, працював у Лавровому гаю, по той бік Бетті-Джейн-драйв, – відповів Льюїс, колупаючи етикетку на пивній пляшці. – То, кажеш, тобі минулого тижня дзвонив Парсонз?

– Ага.

– То, моʼ, він дійсно бачив, як хтось крутиться біля лічильника. Він би не став телефонувати в офіс, якби вигадав цю байку лиш сьогодні, щоб мене позлити. Ти кажеш, що нікого не посилав, і бачив він точно не мене.