Электронная книга - ««Батько народів» очима часу». Краткое содержание книги:
Він, Сталін, був на такій висоті, на яку не піднімалися навіть боги Олімпу. Одначе доля назавжди скинула його з цього п’єдесталу, як заклятого ідола, в болото бруду і ганьби. Сік транзіт гльоріа мунді (так минає слава світу), — говорили древні римляни, і ще досить відома істина: не повторюй ім’я Господа всує. Ось про це, власне, і цитатний детектив Михайла Медуниці Батько народів очима часу, який не можна переповідати, бо побудований він справді виключно на цитатах; його треба читати, беручи на карб мудрість наших пращурів та уроки і с торії.
Стахановський рух, підготовлений всім ходом розвитку соціалістичного господарства, був виведений на широкий шлях життя мудрим Сталіним. Командарм промисловості, Серго Орджонікідзе був вірним соратником і помічником великого Сталіна.
Вірний учень, друг і соратник великого Сталіна, послідовний ленінець, Серго Орджонікідзе — вияв волі і думки партії, її совісті, один з кращих, благородніших її синів.
Микола Строковський
"Товариш Серго"
("Літ. газета", 21 лютого 1952)
* * *
А на вулиці вже чекає; традиційний весільний поїзд Дванадцять парокінних підвід відвозять молодих та їх друзів до рідного села. Ось вони підходять до червоної стрічки — це вхід до колгоспного клубу. Хор співає бадьору весільну пісню.
З хлібом і сіллю батьки зустрічають дітей та їх друзів, запрошують до залу. Тут за багато обставленими столами розмістилось понад двісті гостей. Після поздоровлень і вручення молодим подарунків проголошується перший тост за творця народного щастя — Йосифа Віссаріоновича Сталіна. Хор співас: "Ой, як гарно, радісно сонце сяє. Україна Сталіна прославляє".
В. Юрченко
"Весільні пісні"
("Радянське мистецтво", 27 лютого 1952)
* * *
Величні і крилаті, мов зорі на Кремлі, летять, летять слова ті у небі й на землі.
Від них світліють далі, радіють серце й зір, бо перше слово — Сталін, а друге слово — мир.
Євген Бандуренко
"Два слова"
* * *
Київ — великий політичний і культурний центр, місто молодості, великий індустріальний центр. Київ — місто, що будується. Київ, як і вся наша неосяжна радянська Вітчизна, в дні Першомая рапортує більшовицькій партії, рідному Сталіну про те, що в передсвятковому соціалістичному змаганні радянські люди з честю виконали свої підвищені зобов’язання і успішно боротимуться далі за втілення в життя мудрих сталінських накреслень.
Іван Цюпа
"Подих весни"
* * *
...Ніч. Уже давно на Спаській вежі пробило дванадцять, а столиця ще не спить. Залиті світлом площі й вулиці. Не меркнуть вінка у Кремлі. Можливо, ось за цим вікном стоїть товариш Сталін, дивиться замислено на площу, на Москву, і думає про всю Вітчизну, про її людей, про нові, ще світліші дні нашої землі.
З великим святом, наш любимий вождь!
Із Першотравнем, дорога Москва!
Микола Упеник
"Столиця Вітчизни"
("Літературна газета", 1 травня 1952)
* * *
Радянська Україна разом з усіма народами-братами співає урочисту пісню любові і рідному Сталіну.
Наш Волго-Дон закінчено!
"Ця вість ані кордонів, ані меж не знає, іде у Польщу, як жаданий гість, іде, як гість до братнього Китаю. За мир і щастя б’ється наш народ, — хвала йому луна з усіх віддалин. До комунізму сонячних висот веде Вітчизну наш любимий Сталін. Хвала тому, хто наш відстояв труд, хто окрилив на подвиги великі. Хвала вождю склада радянський люд — хвала і слава Сталіну навіки!"
Ол. Новицький
"Волею радянського народу"
("Радянське мистецтво", 23 липня 1952)
* * *
Ой, да зацвітуть сади зеленії, врожаї дадуть поля, і міста зростуть веселії, бо оновлена земля. Ой, да уперед до комунізму дружно наш народ іде. Слава Сталіну великому, він до щастя нас веде!
Слова та музика Гр. Верьовки
"Волга з Доном зустрічалися"
("Радянське мистецтво", 30 липня 1952)
* * *
Світла, простора кімната. На чільному місці — піаніно, над ним на стіні— безліч фотознімків. Це образи, створені на оперній сцені господарем квартири — народним артистом СРСР, лауреатом Сталінської премії Михайлом Степановичем Гришком.
...Погляд Михайла Степановича ...зупиняється на портреті вождя.
— Мені хочеться віддячити нашій парти, рідному Сталіну за те піклування, «яке вони виявляють до нашого мистецтва та до нас, його працівників...
На піклування партії й народу ми, радянські митці, прагнемо відповісти новими високоідейними і високохудожніми творами, які б відображали ідеї Леніна — Сталіна, виховували б наш народ у комуністичному дусі.
