Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Микола Павлович Пухов з 1930 по 1941 рік - на викладацьких і штабних посадах. У червні 1941 року - начальник навчального відділу інтендантської академії РСЧА. Що з нього взяти, з інтенданта? У вересні 1941 року призначений командиром тільки що сформованої з резервістів 304-ї стрілецької дивізії. Воював добре. У січні 1942 року генерал-майор Пухов, переступивши відразу через три службові щаблі, був призначений командувачем 13-ї армії. Ось тут він себе і показав. 13-ю армією він блискуче і беззмінно командував до самого кінця війни. Відзначився в Курській, Вісло-Одерській, Берлінській, Празькій та інших операціях. Війну закінчив генерал-полковником, Героєм Радянського Союзу, кавалером шести полководницьких орденів першого ступеня. Такого комплекту бойових нагород не мав жоден радянський полководець. Тільки в 1956 році Маршал Радянського Союзу Соколовський наздогнав Пухова за кількістю полководницьких орденів. Але свій шостий полководницький орден Соколовський отримав не на війні, не за бойові дії, а за каральну експедицію в Угорщині. Тому можна вважати, що Пухова так ніхто і не наздогнав. Ось вам і «професор інтендантських наук».
Ось ще «розумник», Маршал Радянського Союзу Родіон Якович Малиновський. З академічною освітою і з досвідом викладача. Закінчив Військову академію ім. Фрунзе. Через кілька років був старшим викладачем у цій академії. У війну вступив у званні генерал-майора на посаді командира 48-го стрілецького корпусу. Командував арміями і фронтами. У серпні 1945 року зробив справжнє диво. Німецький генерал-майор Ф.В. фон Мелентин: "Для ілюстрації зростаючої гнучкості бойових дій Червоної Армії та її здатності успішно проводити широкі і стрімкі танкові операції я хочу вказати на сенсаційне просування маршала Малиновського до Маньчжурії в серпні 1945 року (Танкові битви 1939-1945. М., 1957. С. 249). Ривок Малиновського до океану - це сяючий вінець військового мистецтва. Нічого подібного і близького Жуков у своєму житті не скоював.
Тому твердження стратега, що безграмотні командували краще за грамотних, ми віднесемо до розряду спірних.
– 6 -
Після війни Сталін вигнав Жукова з великих постів. Відправив командувати Одеським військовим округом, потім - Уральським. Але ось перед самою смертю Сталін усвідомив несправедливість і вирішив повернути Жукова на вершини. Та не встиг...
Звідки таке відомо?
З розповідей все того ж великого стратега. Жуков і доказ надав: у жовтні 1952 року на ХIХ з'їзді партії після семи років опали його призначили кандидатом у члени Центрального Комітету... (У комуністів прийнято казати - обрали. Це у них стиль такий: «Ми кажемо - Ленін, маємо на увазі - партія!» Кажуть одне - мають на увазі інше.)
Отже, в жовтні 1952 року зірка Жукова почала нове сходження по номенклатурному небосхилу. Все, здавалося б, стикується: Сталін змінив гнів на милість, зрозумів, що без великого полководця йому не обійтися...
Однак наданий доказ сталінської нібито милості працює як раз проти версії Жукова.
ХIХ з'їзд партії був зібраний у жовтні 1952 року проти волі Сталіна. Був цей з'їзд не чим іншим, як бунтом вищої номенклатури проти старіючого вождя. Це була кримінальне розбирання на вищому рівні. Авторитетні урки прогнали головного пахана під золочені кремлівські нари під свист і крики номенклатурних шісток. З'їзд змінив назву партії. Комуністична братія оголосила: ми більше не більшовики! Політбюро було скасовано. Замість нього була створена Президія ЦК. З'їзд прийняв новий (антисталінський) статут партії. Майже все, що пропонував Сталін, було з'їздом відкинуто. А було прийнято те, проти чого виступав Сталін.
Кадри вирішують все.
Саме це ще раз підтвердив ХIХ з'їзд партії. Сталінські кадри повстали проти Сталіна. І вирішували все. По-своєму. І вводили вони до складу керівництва того, хто вгодний був їм, а не лузеру Сталіну.
Возведення Жукова в ранг кандидата в члени ЦК саме на цій антисталінській сходці свідчить про те, що Жуков був не за Сталіна, а проти нього. Берія, Маленков, Хрущов і Булганін повернули Жукова у своє коло. Це було нагородою за участь Жукова у відстороненні Сталіна від реальної влади.