Габрієла [на украинском языке]
- Автор: Амаду Жоржи
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Вища школа"
- ISBN: 5-11-002355-7
- Переводчик: Юрій Петренко
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Габрієла [на украинском языке]». Краткое содержание книги:
...На тлі протистояння колишнього всесильного полковника Бастоса і молодого підприємця, експортера какао Фалкана, Амаду створив привабливий образ юної мулатки Габрієли, відважної, життєрадісної, добродушної дівчини, котра уособлює найкращі риси бразильського народу...
Було оголошено про те, що найближчим часом відкриється ресторан Насіба. Майже всі мешканці горішнього поверху вже виїхали. Тільки лотерея «жого до бішо» та два прикажчики залишались в помешканні, оскільки ще не підшукали для себе нічого пристойного. Насіб поспішав. Він уже здійснив через Мундіньйо кілька замовлень у Ріо. Божевільний архітектор зробив ескізи залів ресторану. Насіб знову повеселішав. Але це була вже не та безмежна радість перших днів його життя з Габрієлою, коли Насіб не боявся, що вона ще покине його. Це не турбувало Насіба й зараз, але він не міг бути до кінця щасливим, доки Габрієла не буде поводитись у товаристві, як личить заможній сеньйорі. Він уже не скаржився на її байдужість у ліжку. Насіб зараз сам відчутно зморювався: на свята в барі було багато роботи. Насіб уже звик до того, що Габрієла любить його, як дружина,— не так бурхливо, спокійніше і ніжніше. От тільки вона, правда пасивно, але продовжує опиратися в питанні спілкування з вищим світом Ільєуса, незважаючи на успіх, якого вона зажила новорічної ночі після відомої історії з процесією. Тоді Насіб думав, що все загинуло, але трапилось диво — всі почали танцювати на вулиці і навіть він сам. А хіба потім, бажаючи зазнайомитись з Габрієлою, не прийшли до них з візитом сестра і її чоловік? Чому ж тоді вона ходить по господі, одягнена в якесь лахміття, в хатніх капцях, грається з котом, варить, прибирає, співає свої пісеньки і голосно регоче при чужих людях?
Насіб сподівався, що відкриття ресторану допоможе йому прискорити виховання Габрієли. Тоніко дотримувався такої ж думки. Для ресторану він найме кількох помічниць, щоб Габрієла була там господинею, давала вказівки і наглядала за готуванням приправ. У ресторані вона спілкуватиметься лише з пристойними людьми.
Найбільше Насіба пригнічувало те, що Габрієла не хоче найняти покоївку. Будиночок був невеличкий, але все ж завдавав їй чимало клопоту. До того ж вона продовжувала варити для чоловіка і для бару. Служниця-каброша скаржилася, що дона Габрієла нічого не дозволяє їй робити. Дівчина тільки мила посуд, стежила, аби не википіли каструлі, та різала м'ясо. Але варила, по суті, Габрієла — вона не відходила від плити.
Нещастя скоїлося в таку пообідню годину, коли Насіб насолоджувався цілковитим спокоєм і радів із щойно одержаної звістки про виїзд контори «жого до бішо» в одне з приміщень торговельного центру. Тепер залишається тільки прискорити виїзд прикажчиків. Незабаром пароплавом компанії «Костейра» або «Ллойд» мають прибути замовлення з Ріо. Насіб уже найняв муляра і маляра для ремонту і перебудови горішнього поверху, поділеного перегородками. Він хотів обернути це брудне приміщення в світлу, затишну залу з першокласно обладнаною кухнею, але Габрієла і чути не хотіла про металеву плиту. Вона вимагала, щоб плита була великою, цегляною і топилась дровами. Насіб щойно про все домовився з муляром і маляром і раптом на місці злочину впіймав Біко Фіно, який саме цупив гроші з каси. Це не було для Насіба новиною, він уже давно не довіряв йому, та все ж таки араб не стримався і дав йому кілька потиличників:
— Злодюга! Шахрай!
Проте цікаво, що Насібу й на думку не спало вигнати хлопчиська з роботи. Він просто вирішив дати йому прочуханки для науки на майбутнє. Але Біко Фіно, розлютувавшись, забіг за прилавок і почав вигукувати різні лайки:
— Ти сам злодій! Брудний турок! Розбавляєш вино! Дописуєш до рахунків!
Насіб змушений був ударити Біко ще кілька разів, але все одно звільняти його з роботи наміру в нього не було. Він ухопив Біко за сорочку, підняв і боляче вдарив по обличчю:
— Це тобі наука, щоб не крав більше!
Коли Насіб відпустив Біко, той вибіг з-за прилавка і, розмазуючи сльози по щоках, вигукнув:
— А чому б тобі не побити свою матір або дружину?
— Замовкни, а то я справді відлупцюю тебе.
— Спробуй!..— Біко побіг до дверей.— Турок, козел, син повії! Ти б краще за своєю жінкою дивився! Роги в тебе ще не болять?
Насіб примірився і схопив хлопчиська:
— Ти що плетеш?
Вираз обличчя араба налякав Біко Фіно:
— Нічого, сеньйоре Насібе. Відпустіть мене...
— Ти щось знаєш? Розповідай, бо я з тебе шкуру спущу.
— Мені Шіко Молеза казав...
— Що?
— Що вона з сеньйором Тоніко...
— З Тоніко? Розповідай все і якомога швидше! — Насіб стиснув Біко з такою силою за руку, що в того тріснула сорочка.