Теорія літератури

Скандал навколо п’єси «Близнята ще зустрінуться» настільки показовий, що про нього варто згадати. В МУРі, офіційно націленому на месіанське творення культури загалом, необхідність започаткування нового національного театру розуміли всі. Можливо, саме тому 1945 р. редакція табірного журналу «Рідне слово», який виходив у Мюнхені, оголосила анонімний конкурс на кращий драматичний твір. Сюди, зокрема, прислав свою п’єсу Ігор Костецький. На членів журі конкурсу, яке складалося з В. Радзикевича, Володимира Дорошенка та Остапа Грицая, п’єса справила шокуюче враження. Пізніше, в 1947 р., Остап Грицай детально згадував про це в статті «Банкрот літератури»:

«Ми подумаймо тільки, як тяжко нині за друковане слово, за духову поживу для громадянства. Тяжко за ліцензію, за папір, за складача, за видання книжки. Тяжко прогодувати людей, що готовлять книжку. Отак, чи не громадський шкідник нині той, хто невідповідальним способом зловживає змогою видати книжку? Хто нині заставляє цілий гурт людей працювати роками на те, щоб укінці давати читаючому загалові в нас такі нікчемні бздурства, такі півбожевільні нісенітниці, як камбрбум-літераторської організації? І чи не було б вказано нині, щоб для авторів типу Ігоря Костецького створити в громадянстві окрему комісію з лікарів-психіатрів, завданням якої було б прослідити з усією серйозністю, чи дана людина душевно здорова, чи вона безнадійно поражена кожночасним камбрбумом?»[763]

Далі Остап Грицай із задоволенням згадує про історію конкурсу, враження членів журі, пародію Косача на п’єсу в альманасі «Буря в МУРі», надрукованому видавництвом «Прометей» 1947 р. (хоча зазначає, що й сам Косач «як літератор недалеко втік від Костецького»), і ще декілька разів саркастично підкреслює припущення про психічну ненормальність автора. Отже, тільки божевільний може писати так, як Костецький (якби Грицай краще знав світову літературу, то до списку божевільних потрапили б Джойс і Музиль, Пруст і Кафка та багато інших авторів). У контексті української літератури Костецький є тричі божевільний. У творі, який він подав на конкурс, члени журі, безперечно, прочитали, окрім «камбрбуму», замах на традиційну, освячену часом, святу ідею, яка стояла й мала стояти за всією українською літературою, на самий здоровий глузд. Члени журі збагнули, що з’явився автор, у даному випадку Костецький, який скинув з себе відповідальність перед народом, перед мовою, національною культурою та традицією й почав жити за якимись іншими законами.