Альтернативна Еволюція
- Автор: Бердник Александр Павлович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Тріада
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Альтернативна Еволюція». Краткое содержание книги:
У чому критерій її Буття?
Яка стежка суджена нашій планеті у III тисячолітті?
Олесь Бердник намагається відповісти на ці запитання у творах, які увійшли до цієї збірки. Автор стверджує: «Альтернативна Еволюція» — ось шлях у майбутнє. Людина покликана засівати поле Буття квітами Любові й Радості. Але зараз над світом гримить поєдинок Світла й Мороку, краси і потворності, — і доля світу залежить від кожного з нас.
До збірки увійшли:
Заповіт людям Землі
Альтернативна Еволюція
Словник Ра (Воскресіння Слова)
Падіння Люцифера
Пора звести блакитиний храм!
«Астероїд свободи». Школа астросталкерів
Це вогняне слово — Свобода
Тайна Христа
Пісня надземна
Все, породжене прахом земним і потребами тілесності, не зможе пройти над безоднями. Лише Нетлінна Людина, зачата і виплекана Христом, ввійде до Божого Дому.
Не просіть у Бога нічого, називаючи себе рабами, бо нічого не отримаєте.
Раб найнижчий, раб довірений, раб найвірніший — все одно РАБ! Лише СИН володіє всім. Згадайте, що ви — СИНИ.
Скажіть: — Тату, ми воліємо додому. Ми втомилися блукати в лабіринтах мороку…
І відчиняться Двері. І засяє Світло Незриме. І Діва Пречиста простягне назустріч вам Благовісні Руки…
Над Дніпром височіє легендарна Дівич-Гора. В ній упокоїлась Пресвята Діва — Покровителька і Мама Русів. Стовп Вогню палахкотить над казковою усипальницею. І сама вона в нових іпостасях, в інших тілах не раз приходила на свою землю, щоб скропити Благословенний Край Божою сльозою.
Діти Христа! Божі Птахи! Нам пора! Збирайтеся в дружнє коло, учіться літати. Треба прийняти на свої крила море вогню, щоб оновити Планету. Ми не покинемо духовного спадку народів у сатанинській безодні. Омита Блакитними Дощами, Земля підніметься до Нової Оселі разом з нами!
Не за морями, не за горами Учитель! Не в далекому небі. Його кров пульсує в наших артеріях, його серце відлунює в наших серцях, його Образ сповнює наше єство Вогняним Тілом Сина Божого, вимітаючи з тілесного храму прадавнього Дракона — місячного монстра обману.
Останній Герць наступає. Чути грізний стукіт небесних копит. Божий Лицар сідлає коня. І Рука Благословляюча на Чолі.
Прокиньтесь, діти Христа! Радуйтесь! Уроча пора настала!
Посестри й Побратими! Тоді, після Голгофи Сина Божого, я вивів вас, сіячів Зерен Христових, на родючі землі Русі-України. Не нам судити, яка зернина дала кращий плід. Вітець Небесний та Діва Пречиста справедливо оцінять наш космоісторичний Іспит.
Нині прозвучав для Дочок і Синів завершальний Указ Христа — вийти з лабіринту Землі на нове Поле, приготовлене Сином Бога у сфері радості. Корабель готовий. Грядущі роки наповнять його вітрила нездоланною потугою для виходу в океан Духу… Моряки Божої Бригантини, приступайте до праці!
І запитав я Учителя: чи дає Він Дозвіл оприлюднити Вість про Місію Андрія та Мами Христової у Слов'янськім Краю?
І Сказав Учитель: — Хіба у вас є сумніви? Хіба не прийшов Я на Землю? Хіба не пройшов по ній? Хіба не приніс вам Вість від Батька Небесного?
А хто заперечить це, — той ніколи не буде ні зі Мною, ні з Батьком!
АМІНЬ!
Липень, 1995
Київ — Гребені — Вітаполіс
Пісня Надземна
Бесіди з Учителем Серця
Від упорядника
«Пісня Надземна» — це духовний щоденник Олеся Бердника, Знаки його Контакту із сутністю, що її письменник називав Учителем Серця. Уперше нечутний Голос пролунав у 1962 році, під час мандрівки Олеся Бердника в Алтайських горах, — і з того часу супроводжував письменника за робочим столом і в подорожах, у часи літературної слави і в пермських таборах у період другого ув'язнення, постійно дарував силу і наснагу, підтримував і надихав.
«Пісня Надземна» — це ще одна сторінка творчості мислителя Олеся Бердника, який прагнув знайти відповіді на вічні запитання у кожну мить свого життя.
Українською мовою в повному обсязі друкується вперше.
Текст подається в авторській редакції.
ШУКАЧЕВІ ТАЙНИ — БРАТЕРСЬКЕ ВІТАННЯ
Шукачу!
Ми стрічаємося з Тобою на гірській стежині. Це вже прекрасний знак. Мало хто прямує в гори для мізерної мети. А якщо й вирушить хтось злий на висоти — то неминуче загине: про це багато могли б розповісти глибокі прірви й ущелини, що ковтають жадібних і нещирих мандрівників, у душі котрих не горить Священний Знак.