Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Роман, новелла » Війна Калібана
Війна Калібана - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Війна Калібана

Электронная книга - «Війна Калібана». Краткое содержание книги:

Итак, мы не одиноки.
На Ганимеде, житнице внешних планет, марсианка-спецназовец становится свидетелем гибели своего взвода, истребленного чудовищным суперсолдатом. На Земле высокопоставленный политик изо всех сил пытается предотвратить межпланетную войну. А на Венере обосновалась чуждая протомолекула, производя таинственные трансформации и угрожая распространиться по Солнечной системе.
В бескрайнем космосе Джеймс Холден и экипаж «Росинанта» заняты поддержанием мира от имени Альянса Внешних Планет. Они соглашаются помочь в поисках пропавшего на Ганимеде ребенка и внезапно обнаруживают, что будущее человечества зависит от того, сможет ли один корабль предотвратить межпланетное вторжение, которое, возможно, уже началось…
«Война Калибана» — это твердая научная фантастика, полная головокружительных приключений. Один из лучших образцов жанра последнего времени наряду с «Пробуждением Левиафана».
1 ... 158 159 160 161 162 163 164 165 166 ... 211
Перейти на страницу:

- Ні, - сказала Авасарала.

- Га? Ні? – Ви, можливо, забули на чиєму ви кораблі.

- Пробачте, але чи я не давала зрозуміти що мені до сраки, що це ваш корабель? Якщо так, то насправді я ще дуже стримувалась, - відреагувала жінка, нищівно глянувши на нього, - ви не підставите цілу сонячну систему через те, що вмієте співати лиш однієї. Нам треба ухопити більшу рибу.

Голден подумки порахував до десяти і запитав:

- В чому полягає ваша ідея?

- Відправити оце двом адміралам ООН, - вона щось натиснула на власному терміналі. Його термінал дзенькнув прийнятим файлом, - Саутеру і Ленікі. Більше Саутеру. Ленікі мені не подобається, та й він не в темі того що відбувається. Але і він згодиться на крайні випадок.

- Ви хочете аби моєю останньою дією, перед тим як мене вб’ють оонівські адмірали, було надсилання всієї життєво важливої інформації оонівському адміралу.

Авасарала відхилилася на спинку крісла і постукувала кінчиками пальців по скроні. Джим чекав.

- Я втомилася, - сказала вона після декількох секунд, - і я сумую за чоловіком. В мене руки сверблять від того, що я не можу зараз його обійняти. Знаєш на що це схоже?

- Абсолютно точно знаю на що це схоже.

- Отже я хочу щоби ти зрозумів, що я сиджу отут і прямо зараз намагаюся примиритися з ідеєю, що я його більше ніколи не побачу. І мої онуків. І мою дочку. Мої лікарі кажуть що мені добрих років тридцять лишилось. Часу аби дивитися як ростуть мої внуки, мо’ навіть пра-правнук чи два. Але натомість я буду забита імпотентним, сопливим сучим сином типу адмірала Нґуєна.

Голден відчував величезну вагу цих шести крейсерів, що наближалися з думкою про вбивство у своїх серцях. Це було на кшталт пістолету позад тебе під ребрами. Йому хотілося трусонути літню жінку і сказати аби вона поспішила.

Вона йому посміхнулась.

- Моєю останньою дією не буде підстава усієї сонячної системи і всього що я знаю.

Джим довгенько намагався ігнорувати розчарування. Він підвівся і відкрив холодильник:

- О, тут ще пудинг лишився. Хочете ?

- Я читала твій психологічний профіль. Я знаю все про твоє «всі мають знати все» собаче лайно. Наскільки остання війна є твоєю помилкою через твою кляту безкінечну піратську передачу? Га?

- Ні на скільки, - відказав капітан, - відчайдушні психопати вчиняють відчайдушно-психопатичні дії, коли їх викривають. Я відмовляюсь гарантувати їм імунітет від викриття, через побоювання їх реакції. А коли ви це робите, то відчайдушні психи беруть на себе відповідальність.

Жінка засміялась неочікувано приємним сміхом.

- Кожен хто розуміє що відбувається, як мінімум відчайдух і скоріше за все психопат до кінчиків вух. Як мінімум дісоціятивні. Дозволь мені ще ось так пояснити, - запропонувала вона, - ти розповідаєш усім і точно маєш реакцію. І можливо за тижні, місяці чи роки відтепер, вони розберуться. Але скажи ти це потрібним людям, і ми можемо розібратися з цим прямо зараз.

Амос і Пракс разом увійшли на камбуз. Механік тримав у руці свій величезний термос і прямував до кавника. Пракс пішов за ним і узяв чашку. Авасарала звузила очі і сказала: - можливо навіть урятувати тую маленьку дівчинку.

- Мей? - миттєво перепитав вчений, поставивши назад чашку і повернувшись.

А це було низько, - подумав Голден. Навіть для політика.

- Так, Мей, - відповіла Авасарала, - хіба це все не для того, Джиме? Не просто якийсь індивідуальний хрестовий похід а спроба врятувати маленьку дівчинку від дуже поганих людей?

- Поясніть як, - почав було капітан, але Авасарала продовжувала говорити разом з ним: - ООН це не монолітна структура. Це навіть не одна корпорація. Це тисячі маленьких, незначних фракцій які воюють між собою. Сторони до їхніх послуг, але ненадовго. Завжди ненадовго. Я знаю людей, які можуть рушити проти Нґуєна і його групи. Вони можуть обрізати йому постачання, відібрати судна, навіть відкликати і піддати трибуналу – дай лиш їм досить часу. Але вони не в змозі цього зробити, поки ми знаходимось у гарячі фазі війни з Марсом. І якщо накинути на вентилятор усе що ти знаєш, Марсу не стане часу аби чекати і розбиратися з підтекстом; у них не буде іншого вибору, окрім превентивного удару по Нґуєновому флоту, Іо, залишкам Ґанімеду. По всьому.

- Іо? - перепитав ботанік, - але Мей..

- Тож ви бажаєте аби я віддав усю інформацію вашій маленькій купці змовників на Землі, не зважаючи на те, що головною причиною усіх проблем є маленька купка політичних змовників на Землі.

1 ... 158 159 160 161 162 163 164 165 166 ... 211
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)